4 тисячі метрів над землею: до Дня парашутиста полтавець розказав про свої неймовірні «небесні» пригоди

Щоб займатися парашутним спортом потрібно ним жити і горіти – вважає полтавець, Голова Всеукраїнської спілки учасників АТО, бойових дій та миротворчих місій Володимир Голованюк. Перший стрибок зробив ще під час несення служби в аеромобільній дивізії. А перекваліфікувався з десантника на парашутиста півтора роки тому за рекомендацією друзів, по поверненню з зони проведення АТО. За цей досить невеликий проміжок часу встиг стрибнути з парашутом 116 разів. Своїми враженнями і планами на майбутнє поділився з сайтом 0532 ua.

- Пам’ятаєте свій перший стрибок з парашутом? Як це було?

Другий стрибок завжди страшніший за перший. Перший стрибок зробив ще в армії. Він не залишив після себе надто яскравих вражень. Перший майже ніколи не запам’ятовується. Тоді новачків буквально силою виштовхували з літаків. Люди дуже виснажуються за час проходження військової служби і робили надзусилля над собою для того, щоб зробити перший крок у невідомість. Ти просто повинен вистрибнути, щоб від тебе відчепився сержант. Через одну людину сідає весь борт, вистрибнути повинні всі. Новобранці боялися стрибати лише двічі. Тоді літак саджали, але боягузам діставалося вже на землі.

- Як тренувалися напередодні ?

Тренування були різними. Є наземні тренування, які включають у себе певну кількість вправ. І є тренування на борту – на відповідних муляжах, стендах або вже на борту літака.

- На вашу думку, чому нині парашутний спорт не надто популярний в Україні?

Спорт дуже екстремальний і відповідно, дуже дорогий. Сьогодні ним займається не так багато людей. Причина - брак часу, потреба в навчанні і передусім, самонавчанні. Новачкам доводиться їздити за кордон. Там є аеродинамічні труби, на яких люди вчаться правильно лежати і правильно сприймати потоки повітря. Спорядження дуже дороге. Воно виготовляється з різних тканин, які поки-що недоступні в Україні. Їх доводиться купувати за кордоном і вже на місці шити необхідні речі.

- Де зараз втілюєте жагу до «небесних» пригод?

Переважно стрибаємо у Коротичах на Харківщині. Для стрибка потрібно орендувати спорядження і літак. Обходиться це 800 - 1000 гривень на одну людину з команди. Мінімальна кількість учасників 7-8. Команди збираються дуже швидко. Оренда парашуту – 350 гривень. Плюс вартість спорядження.

- З якої висоти стрибаєте?

Висота 4000-4200 метрів над землею. Початківці стрибають з висоти 800 метрів.

- Де на Полтавщині можна навчитися стрибати з парашутом?

Навчитися можна у спеціальних клубах. Їх зараз два. Один діє у Полтаві, ще один - у Чутовому. Діти можуть займатися з 14 років з дозволу батьків. До стрибків допускають після проходження відповідного навчання та здачі екзамену.

Фото. Вихованці КЮД «Гвардія» з Чутового

Якщо доросла людина захотіла стрибнути для себе, вона може це зробити. Але також потрібно пройти відповідне навчання та здати екзамен. Зокрема, обстежитися у військового лікаря, щоб він перевірив, чи немає проблем із серцем.

Крім технічних навичок людину готують і психологічно. Показують ролики у нестандартних ситуаціях, все що людина повинна зробити у повітрі.

- Наскільки безпечним є парашутний спорт?

Крім основного парашуту є завжди додатковий, у випадку якщо перший не спрацює. Парашути, з яких стрибають перший раз – круглі. Вони залишилися з радянської доби в клубах, ДОСААФах та різних структурах. Парашути того часу також досі «в строю». Саме з ними стрибають початківці, бо вони найбезпечніші. Також стрибають з круглих парашутів десантники, а парашутисти - з так званого «крила». До речі, десантника «переламати» на парашутиста важче, ніж взяти початківця і підготувати його «з нуля». На відміну від десантника, парашутист має розслаблятися у стрибку. Це допомагає боротися з потоком повітря. Швидкість польоту – 50 метрів за секунду. Круглі парашути прощають всі помилки. «Крило» не прощає нічого.

- Що можете сказати про точність приземлення?

Вона висока. Професіонали приземляються в «пятірочку» - точку на землі розміром з п’ятикопієчну монету. Свого часу хотіли до Дня міста зробити такий сюрприз, але керівництво Полтави нам не дозволило.

- Які небезпеки чатують в небі на неуважних парашутистів?

Траплялися випадки, що коли стрибає група і хоче побудувати фігуру, та занадто відволікається. І може пропустити свою «висоту». Для цього і використовуються так звані «пищалки», які дозволяють це контролювати.

- Страх зупиняє людей від багатьох вчинків. Як боротися зі страхом висоти перед стрибком?

Страх у кожної людини свій. І переборює його кожен по своєму. Коли переходить за сотню стрибків, страх зникає. З’являється хвилювання, що ти щось можеш не зробити в польоті. Перестав боятися, коли перейшов з круглого парашуту на «крило».

- Чи вірять парашутисти у забобони або прикмети?

У парашутистів є свої забобони. Якщо чорна кішка перебігає дорогу – потрібно повертатися додому. Незалежно від того, в яку сторону вона побігла – до чи від тебе. Якщо їдеш на збори і щось забуваєш – значить цього разу пощастить.

Спілкувалася Юлія Самозвон.

Дивіться також, як у Полтаві збиралися юні десантники.