Він рятував кременчужан від чуми

У 2014 р. виповниться 270 років з дня народження відомого лікаря Данила Самойловича, який наприкінці XVIII ст. рятував кременчужан від чуми. З цієї нагоди виникла пропозиція встановити у Кременчуці пам’ятник славетному медику.
Чума охопила Кременчук у 1784 р., у місті розпочалась епідемія, тоді на порятунок мешканців направили військового лікаря Данила Самойловича (Сущинського). Перебуваючи у Кременчуці, Самойлович провів унікальні дослідження, намагаючись виявити збудник чуми. Результати роботи принесли йому популярність як у Росії, так і в Європі. Вченого нагородили чином колезького радника й обрали почесним членом Санкт-Петербурзької медичної академії. За кордоном його заслуги визнали 12 (!) західноєвропейських академій та наукових медичних товариств. А ось в Україні про лікаря майже забули.
«Жителі ж Кременчука та Херсона, де так багато і так самовіддано потрудився Самойлович, зовсім забули ім’я свого благодійника. Хоча саме завдяки його зусиллям мор чуми до осені почав слабшати і в листопаді зовсім припинився», – так в ХІХ ст. написав у своєму історичному нарисі відомий літературознавець Федір Миколайчик.
Пам’ятник має стояти у Крюкові
Сьогодні є пропозиція увічнити пам’ять лікаря і вченого у Кременчуці. Вчитель української мови школи № 7, пошуковець Тамара Вібла впевнена: пам’ятник обов’язково має бути. Й не де-небудь, а саме у Крюкові – краї, який внаслідок епідемії чуми у XVIІI ст. називали карантином. Вчителька вже навіть місце для пам’ятника пригледіла: на одній із центральних вулиць району – Кіровоградській, неподалік зупинки транспорту. Як зазначає Тамара Вібла, встановлення пам’ятника до 270-річчя Данила Самойловича чудово поєднається зі святкуванням ще однієї дати – 100-річчям їхньої карантинної школи.
— Данило Самойлович – видатний лікар, – говорить Тамара Вібла. – Роботу в нашому місті він вважав одним із найяскравіших періодів свого життя. І це просто диво, що так співпали дати його народження й заснування нашої карантинної школи № 7. Ми дуже хотіли б їх об’єднати й дійсно довести, що наш край – історичний. Самойлович боровся з епідемією чуми задля порятунку людей, а під час російсько-турецької війни виніс із поля бою пораненого Олександра Суворова і врятував йому життя.
Городян закликають до благої справи
Тамара Вібла вже навіть домовилася зі скульптором, який готовий взятися за роботу. Єдине, що лишилося – знайти архітектора, який виготовив би проект спорудження пам’ятника. Та ще головне – кошти. У цьому питанні жінка дуже сподівається на допомогу небайдужих громадян та підтримку міської влади.

Сьогодні на честь Данила Самойловича встановлено пам’ятник у Миколаєві. Тамара Вібла вважає, що Кременчук обов’язково повинен стати наступним містом, яке вшанує пам’ять видатного лікаря.

Історичне досьє:
Данило Самойлович народився на Чернігівщині, у родині священика. Справжнє його прізвище – Сущинський, але за звичкою українських семінаристів називався Самойловичем на честь свого батька. У 1765 р. юнак закінчив госпітальну школу в Петербурзі, брав участь у турецькій війні, а в 1771 р., демобілізувавшись, приїхав у Москву, де лютувала бубонна чума. Саме до того періоду відносяться перші дослідження лікаря Самойловича з подолання чуми. Потім, з 1784 р., як губернський лікар Катеринославського намісництва та всієї Таврії Самойлович боровся з епідемією хвороби у Херсоні та Кременчуці.
Лікар дійшов висновку, що чума не розноситься повітрям, а передається внаслідок безпосереднього контакту з хворим та через його речі. Він запропонував щеплення від чуми послабленою вакциною, розробив і успішно застосовував систему дезінфекційних заходів. Самойлович першим у світі запропонував мікроскоп і скористався ним для пошуку збудника чуми. Завдяки таланту лікаря Самойловича вдалося значно знизити захворюваність на чуму в Херсоні, Кременчуці та інших містах півдня України, у Молдові.