«Я звільню кожного, хто не буде посміхатися туристу», або чому може навчитися Україна в Іспанії

Містам в Україні треба працювати не тільки над тим, щоб створити якісний та впізнаваний туристичний бренд, а й змінити повністю підходи до туризму. Як це зробити? На прикладі світових тенденцій розповідала представникам туристичної сфери Полтави, а також викладачам, що готують сьогодні кадри для туризму в Полтавському університеті економіки та торгівлі, секретар Комітету Верховної Ради з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму, голова підкомітету з питань розвитку туризму, курортів та рекреаційної діяльності, народний депутат фракції «Об’єднання «Самопоміч» Анна Романова.

Чи варто розвивати туризм в умовах сучасної України?

Прем’єр-міністр України В. Гройсман в одній з дискусій висловив свою позицію щодо питання однозначно: «Який туризм, якщо в країні війна?». Цю думку сприйняли як керівництво до дії: жодного структурного підрозділу, котрий би займався туризмом, дистанція між сферою рекреації та економікою, хронічне недофінансування та нерозуміння на місцях, як варто правильно використати навіть ті кошти, які в галузь заходять. А. Романова переконана, що якби в країні двадцять п’ять років тому почали активно розвивати внутрішній туризм, то сьогодні б, можливо, вдалося б уникнути війни.

«Україна була обділена внутрішнім туризмом. А туризм виконує функцію єдності держави. Якби туристи з Західної України, були частіше на Сході і навпаки, не сталося б те, що сталося. І навіть зараз, за умови війни на Сході, ми не можемо перетворювати Україну на поліцейську державу. Нам треба створювати будь-які галузі, що зможуть підвищити економічне зростання. А туристична сфера, як ніяка інша, створює велику кількість робочих місць. Плюс – ніяка сфера не має здатності створювати позитивний імідж країни. Довести, що все спокійно, може туристична галузь. Переконати інвесторів вкладати в нас гроші можуть туристи, що побували в Україні, отримали задоволення й створили позитивний резонанс. Треба відродити позитивний туристичний імідж безпечної держави».

Для початку варто навчитися якісно працювати для внутрішнього туриста, а потім вже поступово виходити із своїм туристичним продуктом на зовнішній ринок.

«Без належного досвідута інфраструктури, «обгортки» комфорту для пропозиції високої якості, фахівців нового типу для галузі, ми можемо отримати негативний відгук від іноземців. Всім відома аксіома: якщо людині сподобалося, вона розповість трьом іншим людям, якщо ні – то 15-ть чоловік знатимуть про це».

Як правило, іноземці бояться приїжджати в Україну. Причин тому кілька: загальна безпека (ситуація на Донбасі), якість автодорожнього покриття, недотримані засоби дорожньої безпеки (багато ДТП), недотримані екологічні стандарти (захист природних об’єктів), поводження з ТПВ, стихійні сміттєзвалища, непрофесійні кадри. Треба ліквідувати ці перестороги, а тоді – робити потужну промоцію українського туристичного продукту.

Іноземцям з яких країн може бути цікава Україна?

Якщо проаналізувати світові тенденції, Україна могла б зацікавити кілька країн.

Китай

«Раз на рік, на китайський Новий рік, два тижні Китай відпочиває. Тоді мають відпустки чи не всі китайці».

Протягом минулого року відпочивати за межі Китаю виїхало близько 122 млн. китайців. 15 тисяч з них – були в Україні проїздом. В середньому китайський турист витрачає на відпустку близько 2-2,2 тисячі доларів. Більшість обирають острови Тихоокеанського басейну, найближчі азіатські країни. І лише найбагатші доїжджають до Європи.

«І всі міста світу змагаються за те, щоб саме до себе заманити цих туристів, бо вони витрачають близько 5 тис. доларів на добу. Рівень сервісу – 5 і більше зірок, лакшері, бізнес-клас. Для них літати в Європу модно й престижно. А от про Україну вони не мають жодного уявлення. Єдина асоціація – книга «Як гартувалася сталь» і СРСР. Окрім того, Україна має нелояльну візову політику, вона не відкрита до туристів. Українська віза вдвічі дорожча, ніж шенгенська. Жахлива ситуація на митницях: затори, обшуки, ворожість і відсутність посмішок. З цього починається гостинність. І ми її ще не можемо забезпечити, але над цим треба точно працювати» , - каже А. Романова.

Канада

Канада – країна, де українська діаспора чи не найпотужніша.У планах - прямий рейс Київ-Торонто.Природно, що діаспора на сьогодні – це нащадки тих українців, що емігрували в 20-х роках. Здебільшого, для них рідною є англійська, але вони з повагою ставляться до свого українського коріння, ідентифікують себе українцями. Для них треба створити справді український маршрут, котрий допоможе відчути землю своїх пращурів.

Країни Перської затоки

Туристи з країн Перської затоки цінують якість медичного обслуговування в Трускавці. Експерти з медичного туризму запевняють, що в радянські часи на одному рівні з Трускавцем був курорт Миргород. Сьогодні у Миргороді програє інфраструктура і промоція послуг. Якщо Полтавщина над цим попрацює, приміром, підтягне до курорту світові готельні бренди, маємо шанс стати більш привабливими для іноземців.

Польща, Великобританія, Нідерланди, США

В Україні є унікальний об’єкт, котрий вабить туристів з інших країн. У 2016 році цей об’єкт відвідали 20 тисяч туристів, у 2017 р. – 50 тис. чол. На жаль, пишатися тут нічим. Мова йде про Чорнобильську зону. Утім, на основі популярності Чорнобиля можна просувати й інші туристичні продукти. Цей напрямок треба терміново розвивати.

«Вміла Галя готувати, та не вміла подавати», або ще раз про брендування територій

Визначити потенційних споживачів туристичних послуг міста чи області, підготувати якісну інфраструктуру, маршрути та «обгортку» для них – це половина справи. Інші 50% успіху галузі – якісна промоція.

«Багато міст роблять помилку. Роблять грандіозний фестиваль, вкладають у нього мільйон гривень і жодної копійки на рекламу. Плюс – відсутність комунікації з туроператорами, котрі б могли пропонувати взяти участь у фесті своїм клієнтам. Комунікації з готельєрами, перевізниками, котрі б також могли долучитися до просування фактично якісного туристичного продукту. У результаті - на фестиваль приходять тільки мешканці цього міста, й резонансу від нього - нуль», - аргументує на прикладі А. Романова.

Окрім того, велику роль у промоції туристичного продукту кожного окремого міста грає бренд.

«Бренд – це стійкий емоційний образ, нематеріальний, тобто він нічого не коштує. Який виникає у свідомості потенційного туриста при згадці про певну територію. Бренд часто плутають з логотипом. При брендуванні територій ми маємо чітко уявляти асоціативний ланцюжок.Коли ми кажемо «Полтава», що ми хочемо, щоб люди уявили? Галушка, Гоголь, Котляревський. А вже логотипчик «Я люблю Полтаву» (до речі, вкрадений у Нью-Йорка) – вишенька на торті. Вже коли розробили стійкий образ, вибудували шикарну туристичну програму, можна додати до нього вишеньку», - пояснює А. Романова.

Ну й плюс до бренду – культура тих, хто пропонує туристичний продукт.

«В Мадриді прозвучала одного разу від муніципалітету думка: «Я звільню кожного, хто не буде посміхатися туристу». Після цього їхня туристична галузь стала найефективнішим джерелом притоку фінансових ресурсів до міста. Україні треба до цього дійти. Сподіваюся, що цей поступ буде швидким, ефективним та усвідомленим».

Ольга Гладченко