«Ми мали б звітувати про досягнення. Але я відчуваю себе людиною, яка чинить спротив колосальному реваншу, що відбувається по всіх фронтах», - Р. Семенуха.

Про зняття депутатської недоторканності, недоліки пенсійної реформи, спір навколо ринку землі та важке протистояння олігархічній машині у владі говорив народний депутат фракції «Об’єднання «Самопоміч» Роман Семенуха на низці зустрічей, що днями мав у Полтаві.

Чому депутати не несуть юридичної відповідальності за сказане в залі Верховної Ради?

З таким питанням, цитуючи ст.. 80 Конституції України, звернувся до народного депутата мешканець Полтави. Він апелював до того, що після Майдану мало б багато чого змінитися, олігархи при владі повинні нести від повільність за слова та вчинки. І ця відповідальність повинна обмежуватися страхом перед судом. А українці ще й досі чекають, що знімуть (чи хоча б обмежать!) депутатську недоторканність.

«В цій ВР голосували близько 10-11 разів за зняття депутатської недоторканності. «Самопоміч» в повному обсязі за них голосувала. Двічі чи тричі було голосування за зміни до Конституції. «Самопоміч» голосувала. Скажу більше. Я і Т. Острікова є авторами законопроекту, який значно звужує депутатський імунітет. Роздутий не 80 статтею Конституції, а ще 4 законами України. Але для будь-яких змін треба 226 голосів. І навіть в будь-якому Парламенті, найрозвинутішої країни світу, на момент пленарних засідань депутат має імунітет. І не несе відповідальності за виступи та свої голосування. Так побудований цивілізований світ», - відповідь на те мав Р. Семенуха.

Окрім того, при згадці про ймовірні зміни у країні, що мали би гіпотетично початися після Революції Гідності, сказав, як людина «з середини»:

«Сьогодні ми маємо згортання навіть того невеличкого політичного процесу, що почався в Україні в 2014 році. Ми маємо все більш наростаючу репресивну машину держави по відношенню до бізнесу. І зараз, тут у Полтаві, ми мали б звітувати про досягнення. Але я відчуваю себе людиною, яка чинить спротив колосальному реваншу який відбувається по всіх фронтах. 3,5 роки в Парламенті ми намагаємося захистити ті сантиметри мікрозмін, які відбулися. Ця Верховна Рада беззаперечно справедливо критикована за бездіяльність. Але я вважаю, що ця ВР зробила три речі, позитивні: створення нового революційного антикорупційного законодавства: НАЗК, електронне декларування для чиновників усіх рівнів, НАБУ. Так, вся ця ланка є недієвою без Вищого Антикорупційного суду, але напевно цей законопроект стане лакмусовим папірцем щоб визначити, що буде з цією ВР загалом. Ще треба змінити виборче законодавство: перейти на вибори на пропорційній основі за відкритими партійними списками з регіональними округами. Ухвалення нового виборчого законодавства в першому читанні – це вже крок. І це друге досягнення. І третє позитивне: фінансова децентралізація» .

Бюджети міст та як на них вплинути

Після фінансової децентралізації бюджет міст зріс в 2-3 рази. Це факт. З цього можна зробити багато висновків і поставити питання до чинної влади на місцях: де раніше були ці гроші?

«Вони всі як в чорну діру йшли в Київ. Для прикладу, Харків. Нині 2 млрд. гривень йде на утримання зоопарку. Тобто кожна друга копійка бюджету розвитку Харкова йде на мавп, баранів, жирафів. Але бюджет розвитку Харкова до адміністративної реформи не мав і 1 млн. грн.. Децентралізація діє. Питання в іншому: кому ми дозволяємо розпоряджатися цими грошима? Сьогодні не марсіани обрали Мамая. Ви, полтавці. Так як і харків’яни обрали Кернеса. Сьогодні бюджет формується депутатами, і «Самопоміч», що у Харкові, що у Полтаві – в меншості. Тобто змінити щось з міськради - без шансів. Всі питання до активності громади», - каже Р. Семенуха.

Про дієві інструменти громадського впливу на розподіл бюджету міста та роботу міської влади нардеп розповідає на прикладах:

«Херсон: люди найняли фінансових аналітиків і довбають міську раду цифрами. У вас метр дороги коштує умовно 500 грн., а по всій Україні – 200. Чому? В Харківській області 70% постачання продуктів харчування у школи та лікарні залежить від однієї компанії. Звісно, вийти новому оператору на ринок – дуже складно. Але за рахунок прозорості закупок це призвело до значного зниження вартості послуг оператора. Громада не має бути байдужою».

Земельна реформа та можливості, що вона дає українцям

Полтавщина – область з розвиненим аграрним сектором. Бути успішними у галузі дозволяють якісні природні фактори: чорноземи, клімат. У нас працюють безліч фермерських господарств, часто дрібні агропідприємтва консолідують великі агрохолдинги. Тому природно, що на зустрічі з Р. Семенухою полтавці питали про важливі для них нюанси земельної реформи та можливе відкриття ринку продажу землі.

«У мене є два паї, сільськогосподарського призначення. Люди прості не мають сили обробити землі. Але є у селі фермери, що підтягують під себе землю, виснажують її соняшником, кукурудзою (тим, що приносить швидкі прибутки). При цьому фермери сидять на дотаціях, їздять на джипах і платять мізер селянам за користування наділами. Я «за» ринок землі, але як зробити продаж так, щоб це було справді на користь сільським людям?», - питав Олександр Шацький.

На що почув таку відповідь:

«По ринку землі законопроекту, який би консолідував 226 голосів у Верховній Раді, немає. Я вам скажу більше й відверто: у «Самопомочі» є різні думки на цю тему. Моя особиста думка: я категоричний прихильник ринку землі. Люди, які кричать зараз у Парламенті: «Не допустимо продажу землі, у нас останнє забирають» - саме ті люди, які на землі наживаються. Більше того, дійшло до того, що фермери з 200-300-700 га землі більше проти, ніж за. Кажуть: «Ми не готові. Не при цій владі».

Якщо коротко: ринок землі має бути. Першим етапом повинна стати продаж значної частки державних земель. Але на першому етапі категорично не можна чіпати власність людей, паї. А от землі академій, Міноборони, держрезерву – потенційно мають з’явитися на ринку. Що дасть поетапний продаж землі?

1. Законодавчу базу, а також можливість отримати помилки, виправити їх, сформувати справедливу й адекватну ціну

2. 5 млн. пайщиків після першого етапу продажу отримають можливість підняти на 20-30% орендну плату за пай.

Хто має бути допущений до ринку української землі? Фізичні і юридичні особи без іноземного громадянства.

Пенсійна реформа, та ті, кому «солідарка» не світить

З працівниками Полтавського автоагрегатного заводу Р. Семенуха говорив в тому числі й на тему пенсійної реформи.

«Там вже багато людей, котрі добре бачать проблеми пенсійного забезпечення. Вони розуміють і те, що жодна реформа В. Гройсмана не працює. Ми пояснювали людям, якою бачить «Самопоміч» альтернативну модель пенсійного забезпечення».

«Об’єднання «Самопоміч» лобіює у Парламенті впровадження другого й третього накопичувального рівня пенсійного забезпечення. Для цього треба провести реальний, а не фіктивний перепис населення, щоб знати точно, скільки у нас в країні пенсіонерів. Сьогодні існує чимало зловживань із так званим «пенсійним туризмом» з окупованих територій.

Кому й для чого потрібна накопичувальна пенсійна система?

Впровадження другого накопичувального рівня потрібне, щоб у людей, яким сьогодні 35 - 45 років, з’явилася хоч якась перспектива на старість. Але 27 років у нас урядовці говорять про те, що «ми до цього не готові», або ж створюють видимість реформ, йдучи шляхом перерозподілу: в одних забрати, іншим – трішечки додати.

«Якщо ми під реформою розуміємо зміну філософії адміністрування, і ставимо перед собою мету покращення добробуту пенсіонерів, отримувачів медичних послуг, користувачів освітніх послуг, то жодних реформ не відбулося. Пенсійна реформа зведена до скасування коефіцієнта оцінки одного року страхового стажу в 1,35 – тепер він складає лише один відсоток. Це не реформа. Потрібне термінове запровадження накопичувального рівня. Тут може бути місце для дискусії: за рахунок кого мають здійснюватися відрахування - роботодавця чи працівника. А ще – де краще ці кошти розміщувати: в державному банку, в приватному секторі – де надійніше. Куди їх вкладати, в які проекти, під які відсотки. Дискувати ж про те, чи варто впроваджувати накопичувальну систему – вже пізно, бо тут два виходи: або люди мого покоління не матимуть пенсії, або фіскальний розрив покриватиметься за рахунок збільшення ставок податків» , - пояснює Р. Семенуха.

Ольга Гладченко

фото - Ірина Мягкова