«Співвідповідальність задля прориву»: Павло Шеремета розповів полтавцям як збільшити ВВП країни до 10,5%

Що стоїть на заваді економічного прогресу: корупція, ментальність чи невміння виробляти якісний, конкурентоспроможний продукт? Людяність, стратегія та способи, завдяки яким можна привабити в місто інвестиції: чи поєднувані це речі? Незвична теорія розвитку країни, підсилена мотивуючими прикладами успішного бізнесу від П. Шеремети.    

За ініціативи та сприяння полтавського осередку Української Академії Лідерства (10-ти місячної навчальної програми, котра допомагає молоді знайти своє призначення, пізнати країну та світ, усвідомлено обрати майбутню професію та розкрити лідерські якості) в ПУЕТ відбулася відкрита лекція екс-міністра економічного розвитку та торгівлі. Говорили про успішне ведення бізнесу в Україні, основні проблеми зменшення обсягів іноземних інвестицій та стратегію особистих та суспільних кроків для створення інноваційного прориву у країні.

Класична модель росту ВВП

Праця + капітал = економічний ріст

«Прогноз по праці для України поганий: кількість населення знижується, відповідно кількість праці, що вливається в економіку, теж. Плюс – високий міграційний чинник, урбанізація», - аналізує П. Шеремета.

Екс-міністр за чинником праці порівнював Україну з Малайзією (котра забезпечує зростання робочої сили за рахунок високої народжуваності) та Польщею (зростання чинника праці за рахунок притоку робочої сили з України).

«Якщо Україна хоче зростання ВВП на 2,5% вона має забезпечити рівень інвестицій у 35%. Інвестиції можемо мати прямі (з ними зараз проблемно, бо корупція, війна та не прописані закони, що захищають право власності), або ж внутрішні заощадження, що має вищий рівень економічної ефективності. Утім, через високий рівень корупції заощадження поки нереальне явище для України. Єдина країна, яка готова інвестувати в економіку України без застережень – Китай. Їх не лякає ні війна, ні корупція», - пояснює П. Шеремета.

Отож, щоб досягти економічного зростання, Україні треба активізувати «зсув реальності». Для цього треба синхронізувати поміж собою три фактори: ментальність, людяність та дієві інструменти.

Ментальність

Типовим прислів’ям, за яким звикли аналізувати мислення українців, завжди було: «Моя хата скраю, нічого не знаю», або ж «Найбільше щастя - коли у сусіда хата згоріла». Ментальність людей прогресивної, економічно-розвинутої країни, має бути синонімом бажання змін.

«Якщо компанія не хоче, якщо людина не хоче, то вилікувати економіку не вийде. Це не єдиний елемент цієї ментальності. Але разюча відмінність України від тих країн, де я жив та працював, у тому, що, наприклад, Сінгапур розумів, що виходу нема: якщо вони не розвинуть потужну економіку, вони залишаться в болоті, і їх з’їдять два ворожі сусіди. Пд. Корея була б уже стерта з лиця землі Пн. Кореєю. В Польщі (я цитую Р. Сікорського) – «ми готові були гризти траву, щоб вступити в ЄС і в НАТО, тому що в нас на глибокому генетичному рівні є пам’ять про розділення Польщі», - наводить низку прикладів П. Шеремета.

Не існує інших рецептів: поки ми самі не захочемо, нічого не матимемо. Бо як завжди: ми шукаємо винних у своїх бідах, або ж пояснюємо те, що чогось не маємо тим, що поганий уряд, поганий президент, погані інвестиції, погані клієнти, бо не купують. А наші успіхи, навпаки, ми трактуємо нашим генієм, нашими вміннями й нашим бажанням. Психологи це називають «помилкою атрибуції». Й Україні потрібно від цього позбавлятися, вибудовувати інше ставлення до життя, продукувати іншу ментальність.

Людяність

Стратегія сама по собі є, в першу чергу, людським інструментом. Але стратегія лякає людей. Бо для того, щоб їй відповідати, треба різко змінювати модель поведінки. Хочете спробувати? Для початку, влаштуйте собі перевірку: дайте кілька обіцянок і спробуйте їх виконувати протягом 9 тижнів. Неухильно.

Павло Шеремета стверджує, що перевіряв теорію на собі. Доводить: «Неможливо». Каже: «Людина не є раціональною істотою. А вся економіка базується на припущенні, що людина є раціональною істотою. Тому довгострокова стратегія на 20-30 років лякає людей. Ефективним є формат шестимісячних проектів. Приклад – «ProZorro».

Дієві інструменти

Кожна стратегія потребує інструментарію, завдяки якому вона стає ефективним, дієвим, реально втіленим проектом.

«Стратегія для міста, більш ніж проста: зняти точки болю та знайти способи привабити туристів», - дає прості інструменти підняти економіку маленького міста, схожого на Полтаву, екс-міністр.

Що можна зробити в місті?

1.Розробити брендові навчальні проекти: створити та популяризувати конкурентні університети, на їх базі проводити урбаністичні екскурсії, обміни студентами, досвідом та навчальними програмами.

2.Пошук в місті рішень. Відповідей на «точки болю»: що найбільше болить полтавцям? Що їх найбільше хвилює? Обурює? Важливо вміло розіграти конкуренцію між підприємцями.

«Міський голова відповідає за містянина від пологового будинку до цвинтаря. Дитячі садочки, інфраструктура, екологія – для того, щоб досягти економічного розвитку, треба одна за одною знімати точки болю», - коментує П. Шеремета.

3.На рівні підприємств. Торгівля.

«Я великий прихильник вільної торгівлі. Я не вірю, що протекціонізм врятує економіку України. Це буде шкодити. Чому? Ми всі звикли до російського ринку. Ми звикли спілкуватися тією мовою, ми знаємо їхні смаки. Звісно, європейський ринок значно важчий. Але якщо ми зможемо завоювати європейський ринок, хоч на 5-7-10% - це повністю перекриває ці трати, які є. Так, це важко й дуже страшно. Але треба зціпити зуби й працювати на якість. Я часто показую студентам, як молдовські фермери дякують норвезькою мовою за те, що у Норвегії купують їхнє вино. Складність Європи в тому, що там не є одна мова. Там треба вчити мови, дізнаватися про їхні смаки. Так, смаки Ісландії відрізняються від смаків Греції. Так, це багато роботи. Так, відділ збуту треба перетворювати на ринок продаж. Я ненавиджу слово «збут», бо збувати можна було в пострадянські країни, на інші ринки треба продавати. Так, це зусилля. Але інші країни, інші компанії це роблять. Вірю, що Україна також зможе», - говорить більш широко про близьку тему лектор.

П. Шеремета наводить кілька показових прикладів:

Негативний. «Запорізький завод важкого кранобудівництва: Малайзія закупила у них 60 кранів протягом трьох років. Україна за 20 років купила один. Завод може виробляти 40 кранів на рік. В мене питання: куди дівати інші 39 кранів? Моя відповідь: у світ! На мою думку смішно захищати нашу невидиму промисловість. Навпаки, їй треба відкривати можливості по всьому світу».

Позитивний. «Мережа «Сільпо»: попри великий асортимент, люди продовжують йти по свіже м’ясо, свіже молоко, білий сир, трави, яйця, мед на базар. Комусь у «Сільпо» прийшла в голову ідея зробили «Лавку традицій». Тепер тут продають все те, по що люди люблять ходити на ринок. До речі, там є й полтавський бренд «Іван-чай» – полтавський трав’яний чай. В 20 г упаковках вони продали 4 т чаю через «Сільпо».

Це є типовий зсув реальності, відчуті точки болю споживачів. І таких прикладів – безмежна кількість: клініка Заблодського, коворкінги різних рівнів, Український католицький університет тощо.

«Театр пива» у Львові. Який є одночасно рестораном, пивоварнею, оркестром, театром, дистрибуцією, експортом (Німеччина, Чехія, Бельгія). Це туристичне неймовірно креативне рішення. Розсунуто межі ринку»,- продовжує захоплено П. Шеремета .

І в компаніях, і в містах, і в міністерстві є необхідність перетворення оцих всіх ідей на проекти, проекти – на результати. Але важливо зробити архітектуру проекту, де залучені всі зацікавлені сторони, які грають на позитив, де мінімізовані кримінальні комерційні інтереси, де залучена громадськість, де залучені волонтери, активісти, викладачі менеджменту просунутих закладів, які можуть створити цю архітектуру. Тоді Україна буде здатна зробити економічний прорив.

Яка ментальність нам потрібна, щоб здійснити цей прорив?

1.Відчуття небезпеки і повага до закону (пряма залежність: не варто порушувати закон, бо мене можуть ув’язнити).

2.Контроль імпульсів (мало відчувати небезпеку, небезпека існує для того, щоб людина могла проконтролювати свої імпульси).

«Яскравий приклад – корупція (у владі ти можеш заробити – це бажання заробити є непереборним – треба встановлювати контроль духовний, моральний). Друге – ми переспоживаємо. Україна – країна суцільних свят та вихідних. Відсвядкувавши Великдень ми наближаємося до 1 травня. Ще один імпульс - апатія і зневіра. Так легше. Сказати «все пропало й від мене нічого не залежить» - легко. А працювати заради змін – важко. Але мені більше подобається відчуття, коли ти лягаєш ввечері геть стомлений, але класно від того, що було натхнення, благословення, ти стомлений але повний енергії на наступний день. Ти робиш «сродне діло» - те, до чого лежить твоя душа, і те, в якому ти досяг успіху, те, в якому ти приносиш користь іншим», - надихає власним прикладом П. Шеремета.

У нашого покоління є просто неймовірна можливість написати себе в історію назавжди, як покоління, що витягло Україну з економічної прірви, розвинуло економіку, з 2,5% до 10,5%. Україна має шанс довести, що демократія та східне слов’янство поєднувані. Ми можемо взяти інноваційністю, творчістю. У світ треба стукати з хорошими проектами і ініціативними командами.

ДЛЯ ДОВІДКИ. Павло Шеремета — менеджер-економіст, засновник Києво-Могилянської бізнес-школи та її декан протягом 1999 — 2008 років, екс-очільник Київської школи економіки (2012 — 2014), міністр економічного розвитку і торгівлі (лютий — вересень 2014-ого), засновник та директор Школи управління УКУ (2014 — 2015 рр.). 

З 2017 року — керівний партнер компанії «Прорив.in.ua».

Павло Шеремета отримав ступінь з МВА у бізнес-школі Університету Еморі (Атланта, США). Він — випускник програм із менеджменту у Гарвардській школі бізнесу, Інституту стратегії блакитного океану в Бізнес-школі INSEAD, Міжнародній Китайсько-Європейській бізнес-школі та Центрі розвитку лідерства Джека Уелча в General Electric.

Ольга Мороховська