«Він розробив візуальний авторський стиль нашого підприємства і продовжує його вдосконалювати» - у Полтававодоканалі розповіли про свого співробітника і талановитого художника.

Юрій Чамара вже 16 років працює у «Полтававодоканалі». Нині він — ветеран праці комунального господарства. Фахівець створив візуальний стиль підприємства і працює над його вдосконаленням.

Чоловік народився у Владивостоці. Сюди його батька - льотчика-торпедоносця морської авіації, який родом з Ковалівки — відправили на службу. Навчався «водоканалівець» в Курському педагогічному інституті на художньо-графічному факультеті. Творчі здібності спеціаліст розкрив у 24 роки.

«На четвертому курсі зустрів однокласника, розпитав про те, чим займається. Той запросив додому — подивитися на власні очі. Наступного дня я забрав «заліковку» і вчився у друга малювати. Він підготував мене до вступу у Санкт-Петербурзьку (Ленінградську) державну художньо-промислову академію імені О.Л. Штігліца» - розповів Ю.Чамара. Теперішній «водоканалівець» завжди працював як художник.

До роботи у комунальному підприємстві працював на художньому комбінаті, де оформлював музеї Полтавської битви, Панаса Мирного, музей-заповідник Антона Макаренка в Ковалівці і Диканський історико-краєзнавчий музей імені Дмитра Гармаша.«Оформлення міста було на наших плечах: свята, церемонії і виставки. Спочатку приїжджали партійні чиновники і вирішували, якуроботу перевісити, яку показувати не можна» - розповідає художник.

Він згадує процес відбору картин в художньому салоні «пижиковими капелюхами» - партійною елітою 80-х років: «Я стояв в кутку, чоловіки зупинялися коло робіт, питали автораі виносили вердикт. Віталася ідеологія: серп і молот, а художникивиставляли все, що малювали. Моя робота «Діонісій», де були зображені святі, там теж висіла. Друг казав, що вона «не пройде»відбір. Я відповів, що не тільки «пройде» — їй всі кланятимуться, і переклеїв інформацію про автора та картину під неї. Усі нахилялися туди, коли читали, в одного навіть впав капелюх. Картину відібрали на виставку в Києві, там купили і відвезли до Австрії».

Пан Юрій не є прихильником продажу картин. Мав майстерню біля Білої альтанки, де займався батиком на крепдешині, глиняними виробами. Газетами 60-х років про першу людину в космосі зовні обробив свою машину «ЗАЗ». У Спілці художників України з 1995 року. «Мріяв написати Діонісія, Андрія Рубльова і зараз пишу Феофана Грека. Не люблю продавати картини, роблю це зрідка — буває з виставок беруть, здебільшого дарую друзям. Пишу їх, коли є натхнення, через проблеми зі світлом в майстерні творю вдома. Буває, місяць не торкаюся, буває — за день дві картини, — пояснює пан Юрій, — Музей для художника — похорон: віддаєш свою роботу, за півроку повертаєшся туди — тебе вже просять купити квиток».

Працівник підприємства пише картини не лише на релігійнутематику. Друзі-художники полюбляють його роботу «Яєчня», пропонують помінятися. Однак існує поняття «власність художника»,тож автор зберіг улюблену картину.

Свої роботи Юрій Чамара виставляв в «Художньому салоні» та на виставках у Києві. Фахівець творчо підходить до своєї роботи.У перший рік роботи він розробив герб підприємства, колір і лайтбокси із буквами «Водоканал» для будівлі виробничої бази й інших об’єктів. Оформляв й різні об’єкти підприємства: таблички на двері, дорожні знаки на в’їздах, машини «аварійки».

«Синій та білий були брендовими кольорами, їх ми застосовували всюди, навіть в дрібницях. Зараз думаємо про перефарбування машин в один — синій колір із написами великими буквами — розповів спеціаліст. — Над цією ідеєю зараз працюємо.

Юрій Чамара розробив стиль підприємства: від табличок надверях і до дизайну кімнат». Усі служби підприємства не можуть обійтися без пана Юрія. Так для абонвідділу він графічно оздобив інформаційні стенди. Реконструював музей і оформляв міжнародну виставку на першому водозаборі у 2000-х роках, почесні дошки й очисні споруди. Фахівець працював з районними дільницями і полтавськими об’єктами підприємства:

«Екс-директор Валерій Ченчевий був людиною творчою. Разом придумали оформлення диспетчерської у вигляді підводного човна - вікна як ілюмінатори, зоряне небо. Адже люди там працюють цілодобово, тож приміщення повинно бути затишним і гарним. Розробляв і спецодяг колегам»

Прес-служба «Полтававодоканалу»