ПОЛТАВЕЦЬ О. МОРОХОВЕЦЬ ТРИ МІСЯЦІ ПРОЖИВ У КИТАЇ

Китай – країна контрастів. Тут мирно співіснує конкурентоздатний на світовій арені бізнес і комуністичні прапори, шалені вуличні театри, з етнічними драконами і американська попса. Тут розвивають туризм і футбол, та разом з тим – мають поліклініки з вибитими дверима й непрофесійними лікарями, котрі за свої послуги беруть шалені гроші. Про екологію, архітектуру, кухню, ціни та розвиток європейського футболу у цій східній країні говоримо сьогодні з мандрівником, тренером, громадським діячем та директором Полтавського клубу дозвілля «Хід» Олегом Мороховцем.

У Китаї, в містечку Чжаоцин, поблизу Гуанчжоу, Олег прожив три місяці.

Кор.:Що Вас найбільше вразило з їхніх культурно-історичних пам’яток? Можливо якийсь устрій особливий життя? Поєднайте, будь ласка, й про те, й про інше цікаво було б нам знати.

О. Мороховець: Мені пощастило, більшість часу я проводив в туристичному місті (китайці прирівнюють його до Китайської стіни за значенням) там масовий потік туристів, Чжаоцин називається. Недалеко від Гуанчжоу (це величезне місто, 20 млн. чол..) Чжаоцин вони називають маленьким містечком, там 4 млн. чол.. Величезне озеро посередині, гори, й монастирів багато. Скелисті гори, величезне озеро з однієї сторони міста, з іншої сторони – річка, плюс там не можна будувати заводи.

ЧЖАОЦИН: РІВЕНЬ ЖИТТЯ, ЗАРПЛАТА, ЦІНИ, СМАКИ ТА СТРАВИ

О. Мороховець: Рівень життя досить високий. Навіть в цьому невеличкому містечку, середня заробітна плата 500 доларів. Тобто в містах люди живуть досить непогано, працюють досить небагато, обідня перерва з 12 до 14.

Кор.: А робочий день тоді скільки триває?

О. Мороховець: У кожного свій графік. Я помітив, що вони ведуть більше нічний спосіб життя. Та вулиця, на якій я жив (поряд з центром) вона о 18 вечора перекривалася, й робився ринок такий виїзний. З 18 до 24 вечора завжди гув базар.

Кор.: Щодо цін, якісь паралелі можете провести?

О. Мороховець: Там мене здивувало, що, наприклад, в кав’ярні пообідати, в них завжди порція рис, якесь м’ясо й капуста (в них у всіх кав’ярнях подають варену капусту). Оце ця порція коштувала 10-12 юань, це на наші гроші 52 грн. Мене найбільше здивувало в ресторані: ресторани в них доступні. Порція м’яса величезна – 20 юань, порція спагеті з м’ясом – 20 юань, тобто ця порція на 4 розрахована. на 100 юань (425 грн.)4 дорослих чоловіка можуть спокійно посидіти в кафе. У нас ресторани, особливо зараз, дорожчі.

ЛАЙФХАК: ЯК ВИЖИТИ В КИТАЇ ЛЮДИНІ З ЄВРОПЕЙСЬКОЮ ЗОВНІШНІСТЮ?

О. Мороховець: Європейська зовнішність досить на сході популярна. Й коли ти просто гуляєш в такому місті де на 4 млн. мешканців - 10 іноземців, ти в деякі квартали заходиш і діти на тебе вказують пальцями й кричать «лаовай» (іноземець). І вони до мене на вулиці підходили, чемно китайською щось просили, я не розумів, але вони показували на фотоапарат, просили сфотографуватися зі мною. І ставлення дуже гарне. Тебе поважають, люблять, ти на вищому рівні, ніж звичайний китаєць.

Кор.: В китайському чаюванні доводилося брати участь?

О. Мороховець: В ресторани, на чай, тебе завжди хочуть запросити, і куди б я не приходив, в більшості місць у них стоять спеціальні столи для чайної церемонії, там в них така як раковинка, з різних матеріалів, є дерев’яні, є з каменю, металеві, різної форми, різної величини, але в усіх посередині є обов’язково отвір, куди вони зливають чай, і відразу гаряча вода подається на цей стіл, тобто вони заварюють його відразу. І виходить, що чайна церемонія в усіх була різна, але в більшості зводилася до того, що запрошують, заварюють перший чай (він не для пиття, ним миють посуд), а вже другий чай п’ють. І як мені пояснили, тричі постукування по столу означає «дякую». Тобто за тобою стежать: тільки в тебе чашечка порожня, тобі одразу доливають.

ДИВОВИЖНИЙ КИТАЙ: БАНАНИ ЯК БУР`ЯН І ЖІНОЧЕ КУНГ-ФУ НА ВУЛИЦЯХ

Кор.: А фестивалів, за той час що ви там були, ніяких не проводилося в Китаї?

О. Мороховець: Фестивалів ні, але в них традиція збереглася ранкова й вечірня гімнастика. Хто займається зарядкою, хто танцями, хто на мечах, хто з віялами традиційними. Ти йдеш зранку (в основному це старше покоління), тому що молоді всі – бізнес, бізнес, гроші. Хто там не має роботи, хто на пенсії, то вони всі стають і зранку роблять рухи. Хто кунг-фу, причому, здебільшого, жінки займаються цим видом бойового мистецтва. Кажуть, що чоловіки в них не доживають до поважного віку. Мені сподобалась оця їхня терплячість, вони спокійні, в них гармонійне життя навіть у великому місті, вони якось все повільно роблять. Уміють проводити вільний час вечорами. Я йшов, навіть на відео записував, через кожні 50 м, своя тусовка танців, вони витягують великі колонки на акумуляторах. Ті танцюють якісь бальні танці, ті малює водою на бруківці, воно потім висихає, але вони все-одно малюють.

Кор.: Щодо рослин, квітів, щось таке унікальне, екзотичне Вас подивувало?

О. Мороховець: Мене взагалі здивувала природа, там на початку жовтня стоїть тридцятиградусна спека, а холоди настають тоді, коли починаються дощі. Потім в листопаді знов сонце вийшло, знову жарко. Купався і в басейні, і ми ще встигли в Гонконг з’їздити, там в Китайському морі покупатися. А рослинність мене вразила тим, що банани в них ростуть як бур’ян. Їх не саджають. На той момент банани в них коштували 3 юані (з розрахунку, що ходова міра ваги - півкілограма). Це на наші – 25 гривень. Тобто це в них місцевий продукт. Дуже багато квітів різних, для мене це було дивовижно, коли все квітує в грудні-січні.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ФУТБОЛ: ФАНТАСТИЧНА ГРА ДЛЯ МАЛЕНЬКИХ КИТАЙЦІВ

О. Мороховець: Якби я туди не поїхав, я б не знав, що там в школах – один баскетбол. Про футбол знають одиниці. А от глава держави любить футбол і цей спорт почав набувати шаленої популярності, бізнесмени підхопили хвилю. Вирішили далекоглядно зайнятися підготовкою завчасно. Тому найняли тренерів з України, які мали також підготувати спортивних інструкторів, тренерів, зібрати потім молоду команду, юнаків і дітей. Перспективу вони бачили в тому, що навчені нами хлопці будуть в подальшому тренерами, навчатимуть інших, коли футбол в країні стане масовим, а вони на цьому будуть непогані гроші заробляти.

Кор.: Як китайська малеча сприймає навчання? Легко вчиться?

О. Мороховець: Я б сказав, що китайські діти більш балувані, аніж українські. Тобто в них в країні взагалі культ дитини. До школи взагалі діток не карають, в більшості. Все дозволено, все можна. Але за рахунок того, що ти іноземець, вони тебе поважають. Мене поставили тренувати дітей 3-4 років. Моє головне завдання було, щоб дитина навчилася контролювати м’яч і руками його не чіпала. І я це завдання перетворював у гру: малеча вдавала літачки, пересувалася по полю з руками догори. Причому, батьки контролюють. І якщо ти даєш дитині вказівки, а вона не виконує, батьки не підуть допомагати. Вони вважають, що це має робити вчитель. Вони заплатили гроші, все, працюй. Вони не поважають те, що ти там робиш. Менідовелося працювати з батьками через перекладача. Гері – був китайцем, знав англійську. Я давав вказівки англійською, він перекладав на китайську.Одного разу Гері каже: «Ти скажи, я перекладу, бо якщо я скажу, вони мене не послухають, бо я китаєць».

Мандри для того й існують, щоб розвіювати міфи, розвінчувати культи й мати змогу подивитися на ріднукраїну з-за обрію, іншими очима. Олег Мороховець це зробив!