Ірландська благодійниця назбирала хворому сироті з Полтави гроші на операцію (ФОТО)

Після того, як сюжет про одноокого Тимофія Єлісєєва показали по 1+1, історія хлопчика стала відомою далеко за межами України.

Шестирічний полтавський хлопчик у рік і півтора місяці впав на банку, вона тріснула, а скло розрізало око. В Полтавській міській дитячій клінічній лікарні йому зробили операцію – видалили око.

Але рану лікар зашила так незграбно, що великий шрам буквально понівечив обличчя. Згодом, в Одесі хлопчику вставили протез. Але дитина потребує багатьох пластичних операцій.

Заради Тимофія в Дубліні організували марафон

Українка Тетяна, яка вже багато років мешкає в Ірландії, про Тимофія дізналася випадково. Жінка зібралася в гості до батька на Рівненщину. Перед поїздкою вирішила почитати українські новини й наткнулася в інтернеті на Тімину історію. Сюжет, де маленький хлопчик миє протез у тазику, так вразив жінку, що вона одразу ж вирішила зв’язатися із журналісткою, яка його робила, попросила в неї координати Лідії Єлісєєвої, бабусі Тимофія.

– Таня подзвонила мені, розпитала якої допомоги потребує онук. Потім поділилася своїми планами про те, як хоче зібрати гроші для Тимофія. Сказала, що вже кілька разів збирала кошти для нужденних дітей, організовуючи благодійні марафони та обіди. Я погодилася. Хоча навіть, якби я була проти, Тетяна сказала, що все одно б збирала гроші для дитини, – розповіла Лідія Єлісєєва.

У Дубліні Тетяна, щоб зібрати гроші для Тимофія, організувала мінімарафон та доброчинний кавовий ранок. Ірландці так пройнялися історією незнайомого полтавського хлопчика, що за короткий час назбирали для нього більше тисячі євро. Потім їх передали Єлісєєвим українські журналісти. Ці гроші бабуся витратить на чергову операцію Тимофію восени.

– Зараз ми з Тетяною постійно підтримуємо зв'язок. Не проходить й тижня, щоб вона не телефонувала. А на Великдень прислала посилку Тимофієві. Там був одяг, цукерки, іграшки, малюнки її дітей, – каже Лідія Іванівна.

Мамою Тимофій називає рідну тітку, а татом, її чоловіка

Тимофію за своє коротке життя довелося пережити чимало. Коли йому було трішки більше року, у нього померла мама. З того часу дитину доглядає бабуся. Мамою він називає рідну тітку Олену, а татом її чоловіка – Сашка. Їхні діти – Денис, ровесник Тимофія, та 5-річний Сашко йому, немов рідні брати.

Усе літо Єлісєєви проводять на дачі в селі Ваці Полтавського району. У цьому ж селі похована мама Тимофія.

– Тут похована мама Танюшка, вона народила мене і померла молодою, правда, я не пам’ятаю скільки їй було років, – каже Тіма, показуючи на мамину могилу.

– Зараз я вже на пенсії, вся моя турбота – це онуки. Якби не вони, навіть не знаю, якби пережила смерть двох дітей – Тані і Юри, – каже Лідія Іванівна, утираючи сльози.

Бабуся розповіла, після того, як Тимофію зробили першу невдалу операцію в Полтаві, родина вирішила поїхати до Одеси в інститут очних хвороб і тканинної терапії імені В. Філатова АМН України.

– За кілька днів до смерті доньки ми разом із Тімою, якому було рік і 4 місяці, були в Одесі, здали всі аналізи. Залишилося лише почекати результатів, після яких його прооперували б. Але винаймати там квартиру було дуже дорого. Таня вирішила, що дешевше буде побути ці дні вдома і ми повернулися до Полтави, – каже Лідія Іванівна.

Збивши жінку, водій навіть не помітив, що вона була з дитиною

По приїзді додому, Тетяна разом із сином поїхала у Ваці аби нагодувати хвору тітку. Коли вона поверталася додому її разом із дитиною збив автомобіль. Вона йшла обочиною, перед собою везла візочок. Але чоловік мчав на такій шаленій швидкості, що навіть не помітив візочка. Щоправда, збивши її, він зупинився, викликав швидку. І лише згодом почув, що з кущів долинає дитячий плач.

– Від сильного удару, малого Тимофія у візочку знесло на обочину. Донька після операції прожила ще 21 годину. Свідків аварії не було, винний залишився на волі, – утирає сльози Лідія Іванівна.

Звісно, після цього Єлісєєвим було не до операції. Її довелося на деякий час відкласти.

– Потім я почала оформляти опікунство над Тимофієм, бо його хотів забрати рідний батько. Але допустити цього я не могла. У нього було ще двоє малих дітей від першого шлюбу, яких він виховував сам, бо перша жінка також померла. Крім того знала, що він не зможе правильно доглядати за маленькою хворою дитиною, – підкреслила Лідія Єлісєєва. – Деякий час батько навідував Тимофія, але згодом перестав з ним спілкуватися. Зараз онук вже й забув, який він є.

Щоб не випало штучне око, його підтримували лейкопластиром і бинтом

Оговтавшись від горя бабуся Ліда знову поїхала з Тимофієм до Одеси на чергову операцію. Лікарі, оглянувши хлопчика, боялися його оперувати аби не нашкодити ще більше. З усіх дитину погодилася прооперувати 80-річна лікар, учениця лікаря Філатова, Валентина Хріненко. Перед цим попередила бабусю, що ця операція буде не останньою. Якщо вони готові до численних пластичних операцій, то вона візьметься різати. Якщо ні, то нічого дитину й травмувати.

– Ця операція була направлена на те, щоб усунути дефекти, які зробили полтавські офтальмологи. Лікар відділила повіку від перенісся, роз’єднала сльозовий канал і кон’юнктиву. Також онукові поставили протез, – розповіла Лідія Іванівна.

Але протез постійно випадав. Бабусі доводилося його тримати з допомогою валика з бинта та лейкопластиру, який хлопчику клеїла на щоці під оком.

– Де ми тільки не шукали той протез і в дитячому садочку, і на пляжі під час купання, і у дворі. Він постійно його пальчиком поправляв чи щічку кулачком тримав аби не випадав. Інші діти гуляють, а Тімка протез шукає, – ледь стримуючи сльози каже Лідія Іванівна.

На одну із операцій Єлісєєвим дав гроші мер

Згодом зробили другу операцію, а в листопаді минулого року Тимофійко переніс третю обширну пластичну операцію.

– Його оперували три години. Взяли зі щічки шматочок тканини і підшили в нижню повіку, зробили кишеньку, щоб тримався протез. Восени на онука чекає чергова операція. Цього разу доведеться брати шматочок із сідниці аби підшити верхню повіку. Буде останньою ця операція чи ні не можуть сказати навіть лікарі, – говорить Лідія Єлісєєва.

Чергова операція на Тимофія чекає восени. Туди використають гроші, які назбирали в Ірландії. Але чи буде вона останньою, невідомо.

– Я дякую всім людям, які допомогли онукові з грошима. На одну із операцій 4 тисячі гривень дав Олександр Мамай, полтавський мер. Також збирали гроші й батьки в дитячому садку, куди ходить Тимофій, – зазначила Лідія Іванівна.

«Хочу їздити на «Феррарі»

Нині Тимофій готується до першого класу. Комплексів через свій протез хлопчик не має. Єдина проблема, що повіка зі штучним оком постійно закисає, її щодня доводиться закапувати, а протез промивати у мильному розчині.

А ще в Тимофія Єлісєєва є велика дитяча мрія:

– Їздити на «Феррарі», найшвидшій машині у світі. Я в кіно бачив її…

Усім, кому не байдужа подальша доля маленького полтавця Тимофія Єлісєєва, його родина буде вдячна за будь-які гроші на операції хлопчику. Їх можна переслати на рахунок:

Отримувач: Єлісєєва Лідія Іванівна.

р/р 2620-9-96535

МФО: 331489 ПАТ «Полтавабанк»

ЗКПО: 2044810667 (реєстраційний номер облікової картки платника)

Призначення: «Допомога на дитину. ПІБ»