Земний та космічний шлях полтавця

Ім’я Юрія Васильовича Кондратюка вийшло з тіні під час перебудови в СРСР. Тоді для широкого загалу ім’я українського вченого-винахідника і теоретика космічних польотів, яким пишалися в США, нічого не говорило. Зараз це неймовірно - Кондратюка в СРСР відкрили США.

Автор так званої «траси Кондратюка», якою подорожували на Місяць космічні кораблі «Аполлон», став відомим вже за незалежної України.

Олександр Шаргей народився 21 червня (за новим стилем) 1897 року в Полтаві. На Комсомольській вулиці досі є довгий одноповерховий будинок № 4, де ще недавно висіла меморіальна дошка, яка повідомляла, що в ньому народився Юрій Кондратюк. Щоправда при мерові Матковському дошка кудись зникла. Мої заяви до управління культури поновити дошку досі не почуті.

З 1910 по 1916 роки Олександр Шаргей вчився в Другій полтавській чоловічій гімназії (зараз в цьому будинку головний корпус ПДПУ ім. Короленка) і закінчив її з срібною медаллю. Тут хоч меморіальна дошка Юрію Кондратюку є.

Згідно з офіційною біографією, 1914 року Олександр написав перший твір з освоєння космічного простору. Що надихнуло 17-літнього хлопця на таку тему, невідомо. Скоріше за все модна тоді тема польоту на місяць (на цю тему було знято кілька кінофільмів). Проте космос довелося відкласти вбік – йшла війна. 1916 року Олександр Шаргей поступив на механічне відділення політехнічного інституту Петрограду, але вже в листопаді того ж року був призваний в армію і зарахований до школи прапорщиків при одному з петербурзьких юнкерських училищ. Клятий царський режим – студента-першокурсника не послали відразу на фронт захищати царя-батюшку, а послали вчитися.

Одначе прапорщик Шаргей на фронт все-таки потрапив. До демобілізації в березні 1918 року він воював на турецькому фронті. Після жовтневого перевороту він подався до Полтави, проте по дорозі його схопили корніловці і примусили воювати проти більшовиків на Кавказі. Він був учасником знаменитого Льодового походу корніловської армії від Катеринодару до Ростова-на-Дону, про що із зрозумілих причин не згадувалось в офіційній біографії. Проте після закінчення походу і загибелі Корнілова Шаргей накивав з армії, яка вже називалася Добровольчою, п’ятами.

Потім доля його знов звела з добровольцями, проте знову дороги Шаргея з білими розійшлися. Він втік від добровольців до Сміли, де працював робітником на масло бійні. Тут намалювалася загроза страшніше білих – радянська влада і ЧК. Побоюючись репресій за своє офіцерське минуле, за допомогою своєї мачухи Олени Петрівни Карєєвої Шаргей роздобув документи на ім'я померлого товариша Юрія Кондратюка — і під цим ім'ям прожив до кінця життя.

Від жовтня 1925 року впродовж одного року Кондратюк працював механіком на будівництві зернового елеватора на ст. Криловська Північнокавказької залізниці (нині на території Краснодарського краю, РФ), а з жовтня 1926 до квітня 1927-го — механіком на будівництві елеватора на ст. Ельхотово в Північній Осетії. Потім займався експлуатацією, ремонтом, будівництвом зерносховищ і елеваторів у Західному Сибіру та на Алтаї. Від 1928 року Юрій Кондратюк - заступник головного інженера Сибірської крайконтори «Хлібопродукт».

Займаючи цю посаду він збудував найбільше на той час у світі механізоване дерев’яне зерносховище на 10 тис. т зерна, назване ним «Мастодонтом». За це він і постраждав.

1929 року в Новосибірську під редакцією та з передмовою професора Вєтчінкіна Юрій Кондратюк опублікував працю «Завоевание межпланетных пространств». Це був перероблений і доповнений варіант його попередньої книги «Тим, хто буде читати, щоб будувати», написаної під час війн. У ній було систематизовано, технічно й математично обґрунтовано основні ідеї космонавтики; розглянуто можливості створення проміжних баз на штучних або природних супутниках малої маси для дозаправки космічних кораблів, проаналізовано питання використання рідких компонентів ракетних палив для охолодження двигуна, бороводню і озону для підвищення теплового ефекту, запропоновано обґрунтування принципу дії багатоступеневих ракет, дано опис конструкції спускового апарата з аеродинамічним гальмуванням, розглянуто можливості використання крилатих ракет.

31 липня 1930 року Кондратюка заарештувало ОДПУ, його засуджено на 3 роки ув’язнення. Причина – той самий «Мастодонт», який було збудовано без жодного цвяха. Хтось «настукав» до ОДПУ (бо таких добровольців завжди вистачало), що Кондратюк таким чином хоче зруйнувати зерносховище і згубити 10 тис. т зерна. Щоправда «Мастодонт» простояв до 1995 року, потім згорів, проте чекістів це не обходило - головне посадити.

Щоправда Кондратюк до табору не сів, його відрядили до проектного бюро № 14 ПБК ОДПУ СРСР при Кузбасбуді інженером-конструктором залізобетонних конструкцій. Є версія, що саме за це його і посадили – щоб інженеру не платити зарплатні. Нагадаю, що 1925 року один з багатьох мілйонів в`язнів ОДПУ Нафталій Френкель запропонував використовувати працю в`язнів у будівництві соціалізму. Чекістам ідея сподобалась - які державні кошти звільняються! - і закрутилися жернова репресій, в які потрапив і Кондратюк.

1932 року на прохання наркома Серго Орджонікідзе Кондратюка достроково звільнили з заслання, і він на виконання розпорядження Головенерго Наркомтехпрому СРСР почав працювати над проектом потужної вітроелектростанції (ВЕС) в Криму, який завершив у квітні 1934 року (його тогочасні розробки з питань будівництва залізобетонних веж згодом були використані також при будівництві телебашти в Останкіно). До речі, а наші можновладці також зайняті проблемою спорудження ВЕС.

Від 1934 до 1938 року Юрій Кондратюк працював у Харківському інституті промислової енергетики над розробкою робочого проекту Кримської ВЕС. Однак після загибелі Орджонікідзе будівництво Кримської ВЕС було зупинено, а Кондратюка… Ні, не посадили, а перевели на посаду начальника технічного відділу вітросектору при Теплоелектропроекті Наркомтехпрому СРСР з розробки малопотужних ВЕС.

З початком війни Юрій Кондратюк добровільно вступив 6 липня 1941 року до дивізії народного ополчення Київського району Москви і був зарахований червоноармійцем роти зв’язку стрілецького полку. Товариш Сталін – не цар-гнобитель, як запахло смаженим, затикав дірки на фронті кандидатами наук у званні червоноармійців (щоб не платити командирське грошове утримання і зекономити на обмундируванні).

7 лютого 1942 року Юрій Кондратюк загинув в Орловській області. Про його останні дні перебування на фронті нічого не відомо.

Пам’ятником теоретику і винахіднику став політ на Місяць 21 липня 1969 року американських астронавтів Ніла Армстронга, Майкла Коллінза й Ендрю Олдріна. На космодромі Канаверал (США) йому встановили пам’ятник, його ім’ям назвали кратер на зворотному боці Місяця та одну з малих планет.

Юрій Кондратюк увійшов до історії науки і техніки як автор багатьох оригінальних ідей (і не лише для космосу), що були реалізовані його послідовниками в практиці розвитку ракетно-космічної галузі. Зокрема, він вперше обґрунтував економічну доцільність вертикального злету ракет, створення проміжних баз під час польотів, гальмування у верхніх шарах атмосфери, використання сонячної енергії космічними апаратами тощо. Очевидно, найбільшим його досягненням все ж є проект розрахунків польоту людини на Місяць, який використали американці, реалізовуючи запуск астронавтів на природний супутник Землі. Наприкінці 60-х років журнал «Лайф» познайомив читачів з деякими деталями підготовки американської програми «Аполлон». У Головному управлінні пілотованих польотів при Національному управлінні з аеронавтики та дослідження космосу (NASA) під час обговорення варіантів польоту на Місяць виникла суперечка між групою Вернера фон Брауна і групою Джона Хуболта, яка пропонувала вивести корабель на навколомісячну орбіту, потім відділити й спустити на Місяць спеціальну кабіну. Ця ідея, з котрою пізніше згодилися всі керівники американської програми, була взята з книги Юрія Кондратюка «Завоювання міжпланетних просторів»

«Коли березневого світанку 1968 року я схвильовано слідкував на мисі Кеннеді за стартом ракети, що повинна була понести корабель „Аполлон-9“ у напрямку до Місяця, — згадував Д.Хуболт, — я думав про українця Юрія Кондратюка, котрий розрахував цю трасу, по якій повинні були летіти троє наших астронавтів».

1997 року, коли ЮНЕСКО святкувало 100-літній ювілей Юрія Кондратюка, пам’ятник Кондратюку відкрили у рідній Полтаві роботи сульптора Володимира Білоуса.