• Головна
  • Координатор служби емоційної підтримки для бійців АТО: «Війна – це лакмус. Чого більше в людях — те і попре назовні»
13:30, 13 січня 2017 р.

Координатор служби емоційної підтримки для бійців АТО: «Війна – це лакмус. Чого більше в людях — те і попре назовні»

З початку року стартує четвертий набір добровольців до волонтерської служби емоційної підтримки «АТОЛ ЛІНІЯ». Координатор ВСЕП Ольга Олексієнко підбила підсумки минулорічної роботи, розповіла, чого потребують хлопці після АТО та проаналізувала емоції, які вони відчувають, зіткнувшись з війною.

«Ти не Бетмен. І витягувати себе люди мають самостійно»

І.Ч.: Пані Ольго, розкажіть, як змінилася статистика звернень до ВСЕП за рік?

О.О.: Статистика свідчить, що кількість дзвінків від бійців збільшилася. Надходять дуже важкі дзвінки від тих, хто перебуває в стані алкогольного сп’яніння, схильних до самогубства.

Після кожного свята збільшується кількість дзвінків від дружин учасників АТО. У свята їхні чоловіки випивають, їм важче вийти із запою. У нас є лікар психіатр-нарколог Ігор Власенко, який надає бійцям анонімну допомогу, виводить із стану алкогольного сп’яніння. У свій особистий час він виїздить до них додому, ставить крапельниці, надає повноцінну медичну допомогу за власний рахунок.

Є і приємні дзвінки. Після Нового року телефонують бійці, яким ми вже допомогли, із вдячністю та вітаннями. Також у нас з’явилися так звані «хроніки» — їм подобається певний волонтер і вони щоденно телефонують, щоб вичислити графік чергування конкретної людини. Один хлопець із харківського госпіталю взагалі готовий зібрати речі і переїхати до нашої волонтерки. Її звати Олександра, вона молода дівчина із старого набору. Йому ніхто не каже, коли вона чергує, за етикою це заборонено.

І.Ч.:А схильні до самогубства частіше всього телефонують із зони АТО, чи бійці, які вже повернулися додому?

О.О.: Ті, що повернулися.

І.Ч.: На що вони скаржаться в першу чергу, від чого зникає бажання жити?

О.О.: Від відчуття непотрібності. У нас є волонтер Олена, вона юрист. Як правило, на її зміні частіше за все телефонують люди із думками про смерть.

Так вийшло, що до нас зателефонував учасник АТО з юридичним питанням і для його вирішення я дала її номер. Але потім їй почав телефонувати вже інший боєць з передової зі своїми особистими проблемами. Вона годинами з ним говорить, надає допомогу. Олена стала йому як мама. Нікому іншому він не телефонує. Тільки їй, бо повірив у неї. Це дорогого коштує, як правило, вони нікому не довіряють. Особливо людям, які не були там з ними. Його викинули із 5-6 кабінетів, до яких він звертався за допомогою. А вона йому допомогла, відмовила від самогубства.

І.Ч.: Як вона себе в цій ситуації почуває?

О.О.: Я можу сказати по собі. Волонтери дали мій особистий номер учасникам АТО. Вони можуть телефонувати в будь-який час, опівночі і в нетверезому стані. Один мені телефонував в той час, як з кимось бився, одночасно заганяв курей і годував свиней. Проговорила з ним півтори години. Це досить важко. Почуваєш себе не зовсім добре. Після таких важких дзвінків наші волонтери також потребують допомоги. Вони звертаються до своїх колег. Зазвичай, телефонують до мене. Також у нас є психологи, які готові вислухати.

Волонтеру просто теж потрібно виплеснути негатив, який він прийняв на себе. Як поговориш з кимось, розкажеш про дзвінок, почуваєшся нормально. Головне не прив’язуватися до тих, хто тобі телефонує. Це небезпечно. Ти допомагаєш на короткий час, відговорюєш від суїциду, заспокоюєш, знімаєш агресію. Але ти не в силах вилікувати людину. І через деякий час вона знову зателефонує.

Тому своє життя від їхнього потрібно відділяти, входити туди не можна. Ти не Бетмен. І витягувати себе люди мають самостійно.

«Ми б хотіли відкрити лінію допомоги постраждалим від домашнього насильства»

І.Ч.: У вересні ви провели третій набір волонтерів. Які люди приходили і хто залишився?

О.О.: Із 21 особи ми відібрали лише п’ятьох. Найякіснішими були другий і третій набори. На перший, коли людей приїздили навчати литовці, приходило багато тих, кому було просто цікаво. Вони подивилися і зрозуміли, що це не їхнє. Або ми самі це побачили.

А вже наступні відбори були більш ретельні. Нам не потрібно багато людей. Із останніх відібраних волонтерів всі залишилися працювати. Люди розуміючі, мотивовані, дорослі. Вони чітко усвідомлюють навіщо сюди прийшли.

І.Ч.: Хто серед них? Люди яких професій?

О.О.: Є рятувальник ДСНС. Хочу підкреслити, що людина живе в передмісті Полтави. Кожний приїзд сюди – це його фінанси. Є волонтер, державний службовець, військовий.

І.Ч.: Під час четвертого набору скількох волонтерів плануєте відібрати?

О.О.: Ми берем не по багато – 4-5 осіб. Потрібні нові люди. Тоді є рух, а це життя. У січні у нас розпочинається набір. Ми проведемо загальні збори, потім особисту співбесіду. Заняття будуть проводити три особи: я, Олена Твердохліб і Анна Карпенко − волонтери, які пройшли навчання раніше. Курс триватиме понад місяць двічі на тиждень в другій половині дня.

Я дуже хочу подякувати нашим волонтерам. Про них ми мало говоримо і пишемо, їх не нагороджують. Я й не прошу для них нагород, але згадати про них хочу. Оскільки це люди працюючі, які мають сім’ї, своє життя. Вони щомісячно чергують по чотири рази. Кожне чергування триває 3 години. Вони себе присвячують цій справі в свята, дощ і сніг приходять працювати, щоб допомогти іншим.

І.Ч.: Підбивши підсумки минулого року, що плануєте змінити цьогоріч у роботі call-центру?

О.О.: Якщо переглядати статистику дзвінків, велика кількість надходить із першої години ночі до 5 ранку (17:00 до 23:00). Тривожні дзвінки ідуть під ранок. Щоб подовжити роботу call-центру, потрібне додаткове фінансування, яке на даний час відсутнє. Тому ми доки що залишаємося на одному рівні, працюємо щоденно в свята та вихідні.

Також ми б хотіли відкрити лінію допомоги постраждалим від домашнього насильства. До нас телефонують дружини не лише АТОвців, а й люди, які не пов’язані з війною. Багато жінок скаржаться на побої чоловіка, який п’є і гуляє. Якщо лінія вільна, ми їм допомагаємо, але коли іде дзвінок від бійця, переключаємося на розмову з ним.

І.Ч.: Що потрібно для відкриття додаткової лінії?

О.О.: Добір волонтерів, додаткове фінансування. Я вже думала, із шести годин, що у нас є, виділити 1,5 години для всіх осіб. Але це все в планах.

«Нам телефонують ті, кому дуже погано»

І.Ч.: Які підсумки зробили для себе за час роботи «АТОЛу»?

О.О.: Я розчарувалася в деяких учасниках АТО. Є люди, які потребують не лише емоційної підтримки, а й матеріальної, медичної допомоги. Вони істині. Вони не кричать про свою біду, а тихенько вибираються із цього горя.

А є АТОшники, які горлопанять, які будуть вигризати для себе пільги та почесті. Він в тому АТО не стільки постраждав, як інші, є люди, які набагато більше втратили. Але горлопани завжди в перших рядах. Тому я завжди говорю: війна – це лакмус. Чого більше в людях — те і попре назовні. Для мене теж раніше всі були хороші. Але відбулася переоцінка цінностей.

У нас дуже багато достойних хлопців, на яких потрібно б було звернути увагу, надати їм допомогу. Вони нічого не вимагають, якщо запитують, то тихим голосом. Звісно, що всі ми люди, але багато і того, що не тоне… Це життя.

І.Ч.Хто вам допомагає? Коли волонтери не в силах впоратись самотужки із проблемою, куди переадресовують дзвінки?

О.О.: Є один чоловік в Машівці. У нього протікає дах, він не ходячий, має двох дітей, а на господарстві залишилося 30 гривень. У нього немає коштів приїхати до Полтави на обстеження. Ми телефонуємо в АТОшні організації. Вони кажуть, що переадресують дзвінок в Машівку. Але ніхто не допомагає, звертаються в сільську раду, а там говорять: «Ми допоможемо, але грошей зараз немає».

У містах хоч якась допомога надається, а в селах – там взагалі жах. Телефонує хлопець молодий, залишився без ноги, запитує: «Як мені жити?». Тому нашим волонтерам потрібно сказати велике дякую.

Я вдячна тим волонтерам, які привозять продукти бійцям. Але вони хоча б бачать веселих, усміхнених хлопців. Нам же телефонують ті, кому дуже погано.

Податизаявку на четвертий відбір волонтерів можна тут. (https://docs.google.com/forms/d/e/1FAIpQLSefuQS2GD3kP5d9l8tpg3Jfe8K_uUgstuGi1l47pWCHE140jQ/viewform?c=0&w=1)

Ілона Чорногор, прес-служба волонтерської служби емоційної підтримки «АТОЛ ЛІНІЯ»

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
#Полтава #Атол #служба #підтримка #АТО
Останні новини
Оголошення
live comments feed...