Конкурс пісні - ні військової , ні патріотичної

Вчора у Міському Палаці культури відбувся третій міський конкурс військово-патріотичної пісні "Є така професія - Батьківщину захищати", присвячений Дню захисника Вітчизни. його організували Полтавський міський центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді (ЦССМ) з громадськими об`єднаннями.

Конкурс мав на меті, як зазначили його організатори, "популяризація у молодіжному середовищі української патріотичної пісні, об’єднання зусиль державних установ та громадських організацій у справі патріотичного виховання молоді, пробудження інтересу до громадського життя, формування розвиненої духовності полтавців, моральної та художньо-естетичної культури, прищеплення любові до рідного краю, вироблення бережного ставлення до рідного міста, виявлення творчо обдарованих полтавців та сприяння розвитку їх творчості, надання можливості обдарованим полтавцям представити свою творчість полтавській громаді".

Прошу пробачення за довгу цитату, проте без неї нікуди. Отже, розберемо , чи справдилися сподівання організаторів.
У конкурсі взяли участь 24 учасники – військовослужбовці, студенти полтавських вишів, учні ПТУ та школярі. Як зазначила директор Полтавського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Ольга Будникова, конкурс об`єднав учасників від 14 до 70 років.

Взагалі не варто було чогось очікувати від конкурсу, присвяченого штучному святу на теренах України. Свято, знаєте, нафталіном віддає. Не буду зупинятися на його історії, офіційна версія якої була наскрізь брехлива і до України жодного відношення не мала. Було цікаво послухати, як полтавці - жителі надзвичайно співочого краю, розуміють поняття військово-патріотичної пісні.

Програма разочарувала, як мене (який має хоч яку не яку музичну освіту - школу по класу акордеона), так й інших глядачів. Викладач Полтавської аграрної академії кандидат історичних наук Микола Безотосний зауважив, що українським патріотизмом тут і не пахне - 9 пісень конкурсу були про Афганістан. Звісно, афганська війна  - трагедія для багатьох українських хлопців, проте яке це має відношення до патріотичного виховання - будемо вчити дітей, як на танках "нести свободу братнім народам"?

У мене ж склалося враження, що учасники конкурсу не прочитали, в яких номінаціях їм подавати заявки. Про яку стройову пісню (була така номінація) йдеться, якщо виконувалися пісні ліричні, причому військовослужбовцями. Ні, звісно, ми в армії для хохми переклали на маршовий мотив популярну тоді ліричну пісню "Малиновка" з репертуару білоруського гурту "Вєраси" і навіть виконували перед офіцерами, поки її не почув начальник політвідділу нашого полку. Дісталося тоді і ротному, і замполіту, і нам - довелося бігти за такий жарт 10-кілометровий марш-кидок у протигазах. Але це все-таки конкурс, і військовослужбовці повинні знати різницю між ліричною піснею і маршем.

Або номінація "Найкраща патріотична пісня". Щемлива лірична пісня Євгена Птічкіна на слова Роберта Рождественського "Эхо любви" (до речі, моя улюблена) у виконанні Наталі Коловіної ну ніяк на патріотичну не тягне. Тим паче на українську. Але ІІІ місце отримала.

Найкраще підібрали репертуар хори. Український самодіяльний народний хор «Жайвір» Полтавського тампонажного управління публічного акціонерного товариства «Укрнафта» отримав заслужене і місце у номінації "Кращий музичний колектив". Співали учсники здорово, тут нічого не скажеш. Проте він загальну картину не врятував.

Усі конкурсанти отримали грамоту за активну участь у конкурсі, а переможці - грамоти та нагороди.

Тут можна згадати і про завдання конкурсу: розвинення духовності полтавців, наприклад. Або популяризація у молодіжному середовищі української патріотичної пісні (особисто я таких пісень почув мало) і т.і. Мета отжжене досягнута. Як колишній вчитель, ставлю оцінку 3- організаторам (по 5 бальній системі).

Наприкінці хотілося б спитати. Якщо такі відверті ляпи мають місце на третьому конкурсі, то які ж були два попередні?