Залізний полтавець Драй-Хмара

19 січня 1939 року на Колимі бригада зеків ремонтувала дорогу. До них наблизилося легкове авто — «емка». Конвой вишикував шеренгою бригаду із сорока доходяг.

З «Емки» вилізли троє п'яних енкаведешників, притримуючи при боках маузери. Один із них повільно витяг маузер і почав стріляти по в'язнях: перший, другий, п'ятий... Раптом один літній в'язень рвучко відштовхнув молодого, якого ось-ось мали пристрелити,  і став на його місце зі словами: «Не чіпай, кате, молоде життя, бери моє»… З цими словами він плюнув прибульцеві межи очі… Все відбулося блискавично… Тієї ж миті кат упритул випустив у груди зека решту набоїв… Той ще встиг прохрипіти «Гад!..».

Так у колимському таборі загинув Михайло Драй-Хмара, видатний український літературознавець, письменник і перекладач. На жаль, і до сьогодні ми не в змозі уявити собі всю величність цієї постаті української культури.

Михайло Опанасович Драй-Хма́ра народився 28 вересня 1889 року у селі Малі Канівці Золотоніського повіту на Полтавщині. Його батько якийсь час був писарем і полагоджував юридичні справи селян. Мати походила із заможного козацького роду Брагинців. У Драїв було багато власної землі, левада, ліс, два будинки. Коли Михайликові не було й п'яти років, померла мати від тифу.

Після закінчення початкової земської школи в Золотоноші і чотирьох класів Черкаської гімназії Михайло 4 роки (1906—1910) навчався в Колегії Павла Галагана в Києві, а потім на історико-філологічному факультеті Київського університету ім. святого Володимира. Його вчителем був видатний літературознавець початку ХХ століття академік Володимир Перетц.

1910 Михайло познайомився з гімназисткою Ніною Длугопольською, а 1914 одружився з нею. Вінчання відбулося на свято Петра й Павла в с. Тростянчик (нині Вінницької області). Боярами на весіллі були його друзі Володимир Отроковський і Павло Филипович (один з найяскравіших країнських поетів), почесним гостем — композитор Микола Леонтович.

Пізнання у науках Михайло показав неабиякі, тому Перетц залишив його на кафедрі слов'янознавства для підготовки до професорського звання. Мало того, за рахунок університету Михайла 1913 року відрядили до Автро-Угорщини і Румунії, де він вивчав фонд бібліотек і архівів Львова, Будапешта, Загреба, Белграда та Бухареста.

Під час Першої світової війни Михайло працював викладачем у столичному Петроградському університеті. До речі, там він став Драй-Хмарою, бо справжнє його прізвище Драй. Це козацьке прізвище походило, очевидно, від дієслова «драти» (серед козаків було чимало прізвищ на «ай»: Мамай наприклад). Але 1915 р. в Петербурзі, нещодавно перейменованому на Петроград (щоб не пахло німецьким духом, бо війна ж йде з німцями), прізвище «Драй» дуже скидалося на німецьке «drei» — три. Тож професорський стипендіат Петроградського університету Михайло Драй додає до свого прізвища слово «Хмара» і відтоді стає Драй-Хмарою.

Після початку революції в Києві Михайло Драй-Хмара повернувся в Україну.

Коли 1918 року в Кам'янці-Подільському був створений український університет, 29-річний учений прийняв запрошення його ректора Івана Огієнка і обійняв посаду приват-доцента на кафедрі слов'янської філології. В університеті Михайло Панасович читає слов'янознавство, церковнослов'янську мову, історію польської, сербської, чеської мов і літератур, низку інших курсів. Коли 16 листопада 1920 Кам'янець остаточно захопили червоні, Михайло Панасович міста не покинув і працював далі, аж доки не потрапив під більшовицьку чистку професорсько-викладацького складу. 1923 року він повернувся до Києва, викладав українську мову та літературу в столичних вузах.

Як український поет Михайло Драй-Хмара почався саме в Кам'янці (до того писав вірші російською мовою). Там він друкує поезії та переклади в альманасі «Буяння», у журналі «Нова думка», в газеті «Червона правда». Перша збірка віршів Драй-Хмари «Молода весна» мала вийти 1922 в Кам'янецькій філії Державного видавництва України, але для її друку забракло паперу. Тож першу (і єдину прижиттєву) збірку віршів «Проростень» поет видав 1926 у Києві.

20 березня 1923 року Кам'янці на Поділлі в Михайла та Ніни Драй-Хмар народилася донька Оксана, майбутній доктор слов'янознавства Сорбонни. Михайло Панасович був ідеальним батьком для своєї доці. Людмила Старицька-Черняхівська згадувала, що такої ніжності й уваги до дитини, як у Драй-Хмари, вона в житті своєму не бачила.

Донька, Оксана Драй-Хмара, змальовує портрет батька: «Вище середнього зросту, з ясним волоссям і життєрадісним обличчям, з усмішкою білих зубів і замріяними сірими очима. Акуратність була його характеристичною рисою, — починаючи від рукописів та добре впорядкованої добірної бібліотеки й кінчаючи бездоганністю його одягу, — у всьому відчувався артистичний смак». Михайло Панасович від природи був спортсменом. Він вправно катався на ковзанах, в юності навіть захоплював глядачів своїм вальсуванням на льоду. А ще був добрим плавцем: легко перепливав Дніпро в Києві. Грав у волейбол, крокет, теніс.

Михайло Драй-Хмара знав 19 мов. Це майже всі слов'янські (адже його спеціалізацією як ученого було слов'янознавство): українська, російська, білоруська, польська, кашубська, чеська, сербська, хорватська, болгарська. Знав він низку давніх мов — старослов'янську, старогрецьку, латину, санскрит. Знав новітні європейські мови — румунську, французьку, німецьку, італійську, фінську. Останньою мовою, яку вивчав Михайло Панасович, стала англійська.

Як перекладач Драй-Хмара оформив переклади з російської, білоруської, польської, чеської, німецької, французької, фінської та італійської. Десь у надрах НКВД загубився його переклад «Пекла» — першої частини «Божественної комедії» Данте.

У 1923—1929 роках Михайло Драй-Хмара працював на кафедрі українознавства Київського медичного інституту, 1930—1933 роках - у НДІ мовознавства при ВУАН.

Уперше його було заарештовано 21 березня 1933 року. Проте у київських чекістів забракло фантазії звинуватити вченого, тому його випустили і навіть припинили справу. Але ні влаштуватися десь на роботу, ні щось надрукувати опальний професор уже не міг.  6 вересня 1935 року за ним прийшли вдруге. Слідство, потім заслання на заслання на Колиму на 5 років. Драй-Хмара був одним із небагатьох, хто на допитах не зламався, не наговорив ні на себе, ні на товаришів. Михайло Добровольський, який до 1937 очолював комсомольську організацію Удмуртської АРСР згадував: "Був у мене на Колимі друг незабутній, ще й тезко, — український поет, професор — знавець мов і літератур… Прізвище поет мав якесь чудернацьке з двох окремих слів, одна половина ніби як німецька, а друга — українська. Якщо ж перекласти по-російському, то буде «три тучи". Молодий в'язень, якого ціною власного життя врятував вчений, був син його друга по Кам'янцю-Подільському.

Тільки 25 жовтня 1939 року київський ЗАГС повідомив дружину Драй-Хмари про його смерть, що сталася 19 січня 1939. Місця і причини смерті в повідомленні не вказано. У документах про реабілітацію Драй-Хмари зазначено, що він помер «від ослаблення серцевої діяльності».

Поховано його на правому березі річки Паутова, могила № 3 в 300 м від річки, а від табірного пункту Горна Лаврюкова до 1 км.