Від Круглої площі до Білої альтанки: туристичний маршрут Полтавою

Полтавський гід, історик і краєзнавець Станіслав Добряк провів для журналістів 0532.ua екскурсію містом — від Круглої площі до Білої альтанки. Під час прогулянки ми дізналися про незвичайне планування Полтави, історію відомих пам’ятників, архітектурні символи та міські легенди. Зібрали основні зупинки маршруту, які варто відвідати туристам і самим полтавцям.

Знайомство з містом пропонуємо розпочати з Круглої площі — одного з найвпізнаваніших символів Полтави.

Її особливість — радіальне планування: від центру в різні боки розходяться вісім вулиць, наче промені сонця. Площу оточує цілісний архітектурний ансамбль із восьми будівель у стилі класицизму.

Діаметр площі становить близько 370 метрів. Її сучасний вигляд формувався у XIX столітті, коли Полтава отримала статус губернського центру.

Наступна зупинка — центральна пішохідна вулиця міста, яка в різні часи мала назви Олександрівська, Куракіна та Мостова.

Назва «Мостова» пов’язана не з річкою чи мостом, а з тим, що саме цей відрізок вулиці був одним із перших вимощених у Полтаві. А ще до 1980-х років тут їздили автомобілі.

На Соборності збереглися будівлі різних епох, зокрема колишній «Грандь Отель» — особняк купця Варшавського, зведений у 1844 році.

Пам’ятник легендарній полтавці Марусі Чурай нагадує про одну з найвідоміших історій української пісенної традиції.

За переказами, Маруся була донькою полтавського козацького полковника Гордія Чурая. Їй приписують авторство багатьох народних пісень, зокрема «Ой, не ходи, Грицю, та й на вечорниці».

Станіслав Добряк звертає увагу на деталі пам’ятника: однією рукою Маруся тримається за чоло, а в іншій — вінок. Існує версія, що він сплетений із рослин, якими дівчина хотіла отруїтися через зраду коханого.

До речі, серед полтавців пам’ятник жартома називають «дівчиною з мобільним телефоном».

Полтавщина — батьківщина Миколи Гоголя, автора «Вечорів на хуторі біля Диканьки», «Тараса Бульби» та «Ревізора».

Пам’ятник письменнику в Полтаві створив скульптор Леонід Позен. Його виготовили ще у 1913 році, однак встановили лише у 1934-му. Причиною стали історичні обставини та зміна ставлення радянської влади до постаті письменника.

Гоголя часто пов’язують із містичними історіями. Одна з найвідоміших — легенда про його нібито поховання заживо. Проте, як пояснює краєзнавець, ця версія не має підтвердження та є містифікацією.

Будівля Полтавського краєзнавчого музею — одна з найцікавіших архітектурних пам’яток міста. Її звели у 1908 році за проєктом Василя Кричевського для губернського земства.

Споруда є яскравим прикладом українського архітектурного модерну. У її декорі можна побачити мотиви українських хат, рослинні орнаменти, елементи опішнянської кераміки та герби міст Полтавської губернії.

За словами Станіслава Добряка, якщо подивитися на будівлю згори, її силует нагадує тризуб. А на фасаді можна роздивитися 15 гербів міст, які входили до складу губернії.

Полтава та галушки — поєднання, яке давно стало візитівкою міста. Пам’ятник цій традиційній страві відкрили 1 квітня 2006 року — у день народження Миколи Гоголя.

Галушки згадуються у творі письменника «Вечори на хуторі біля Диканьки». Зокрема, у сцені з козаком Пацюком, перед яким стояла миска галушок.

Станіслав Добряк розповідає, що традиційні полтавські галушки готували на парі, без начинки, а подавали з тушкованою курятиною. Сам пам’ятник складається з бетонних галушок, кожна з яких важить близько 110 кілограмів.

Ігорів камінь розташований на території давнього полтавського городища. Напис на ньому пов’язаний із походом князя Ігоря Святославовича проти половців.

На камені зазначено 1174 рік — дату першої літописної згадки про Полтаву. Водночас археологічні знахідки свідчать, що історія міста може бути значно давнішою.

За словами гіда, саме від Білої альтанки до дзвіниці Успенського собору простягалася територія давнього полтавського городища.

Фінальна зупинка — Біла альтанка, одна з найвідоміших візитівок Полтави.

Її встановили у 1909 році до 200-річчя Полтавської битви. Після руйнувань під час Другої світової війни альтанку відновили у 1954 році за сприяння архітектора Лева Вайнгорта.

Споруда виконана у стилі класицизму. Якщо придивитися до її форми, можна побачити підкову — символ щастя. Усередині розміщено рядки Івана Котляревського: «Де згода в сімействі, де мир і тишина, щасливі там люди, блажена сторона».

Звідси відкривається краєвид на місто, а сама локація давно стала улюбленим місцем для зустрічей, прогулянок і фотографій.

Маршрут поєднує архітектуру, історію, міські легенди та гастрономічні традиції Полтави.