Команда журналістів 0532.ua долучається до загальнонаціональної хвилини мовчання, аби вшанувати пам’ять тих, хто віддав життя за свободу та незалежність України. Сьогодні ми розповідаємо про полтавця - Василя Поліщука, молодшого сержанта Збройних сил України, який мужньо захищав державу та залишався вірним присязі до останнього.
Василь Валерійович Поліщук народився 25 серпня 1995 року в селі Старий Іржавець Оржицької громади на Полтавщині. Він був довгоочікуваним первістком у родині. Після закінчення місцевої школи в 2013 році разом із сестрою вступив до лубенського коледжу для здобуття лісогосподарського фаху, але через початок Революції Гідності залишив навчання та поїхав на Майдан у Києві.
Не маючи досвіду військової служби, після Майдану пройшов 40-денні курси для вступу до батальйону «Дніпро-1». Через кілька місяців служби в АТО перейшов до батальйону «Азов» бойовим медиком і переїхав до Маріуполя, де познайомився зі своєю першою дружиною. У 2016 році у нього народився син. У цьому ж районі Василь отримав своє перше поранення.
7 вересня 2017 року під час бойового завдання його та ще трьох побратимів важко поранило: великий осколок пройшов біля серця та пошкодив легеню, яку частково видалили. Незважаючи на це, він відмовився від групи інвалідності і вже через пів року повернувся до служби.
У 2018 році Василь переконав лікарів дозволити йому продовжити службу. Він ніс службу в 30-й окремій механізованій бригаді на Житомирщині, де познайомився з другою дружиною Олею, бойовою офіцеркою. Поступово просувався від старшого солдата до молодшого сержанта і став головним сержантом взводу.
У 2020 році на Звягельщині народилася донька Анюта. Того ж року вступив на заочне навчання до Національного університету водного господарства та природокористування у Рівному за спеціальністю історика.
Початок повномасштабного російського вторгнення Василь зустрів на позиціях у Донецькій області. 7 квітня 2022 року отримав друге множинне осколкове поранення, але повернувся до служби на Харківщині.
Загинув 27 серпня 2022 року, проявивши героїзм: миттєво відреагував на атаку ворожого танка, відкривши вогонь і давши час побратимам підготуватися до відсічі. Його врятовані побратими змогли відбити атаку, але Василь загинув прямим попаданням другого танка.
30 серпня тіло воїна було кремоване у Києві, а 1 вересня урну з прахом поховали у рідному селі на Полтавщині.
Стежте за усіма важливими новинами у нашому Telegram.