Київ. День Соборності очима полтавця (фото)

Зранку 22 січня я на Харківському масиві Києва. Під ногами хрустить тонка крига. Втім, в центрі міста температура плюсова. Тут вже під ногами каша зі снігу і води. Потужні позашляховики з бічних вулиць розбризкують сніг у всі боки. Інші автівки, класом нижче, рубають сніг колесами, пробуючи виїхати із заметів.

Прибиральної техніки на вулицях не видно. Така ж сама історія, як і в інших містах – прибираються тільки великі вулиці, а з бічних, розкидаючи у всі боки сніг, намагаються вирулити іномарки. Довелося чути прихильні думки щодо Олександра Попова, коли той був мером Комсомольська, але з Києвом він не дуже справляється. І це в рік чергових виборів столичного міського голови. Втім, попередник Попова Леонід Черновецький також не справлявся зі снігом і кригою, особливо на Лівому березі.

Наближається час мітингу. Біля пам’ятника Ярославу Мудрому збирається молодь під прапорами Руху і Молодого Руху. До Софійського майдану прямують мітінгувальники, майже всі з прапорами. По обидва боки Володимирської вулиці від Золотих воріт до Софії вже стоять ланцюги людей з прапорами «Батьківщини» і «Фронту змін», деякі – у накидках з партійною символікою. На площі перед проїжджою частиною стоять партійні намети, які роздають символіку – зелені прапорці, наліпки з червоними сердечками і профілем найбільш знаменитого в Україні в’язня. В наметах «Батьківщини» всім бажаючим в’яжуть на рукави сині і жовті стрічки. Проте державної символіки малувато. Все такиДень Соборності – державне свято, тому б доречніше тут були синьо-жовті прапори, як у 1919-му. А похизуватися партійною символікою можна іншим разом.

Ось історичний Софійський майдан, де 93 і 94 роки тому відбулися події, відзначити річницю яких зібралися не лише кияни. Проголошення незалежності і соборності українських земель відбулися саме тут, і в інші дні відчувається присутність тут подиху історії: «Чоловіче, не поспішай, зупинись, згадай – тут творилася Україна» - наче промовляє бруківка площі.

Свинцеве небо засипає нас снігом. Втім, в цьому нема нічого дивного. Як видно з старих фото, коли полтавець Андрій Лівицький (майбутній президент УНР в екзилі) читав текст «Акту злуки», також було сніжно.

Тепер там, де 94 роки тому стояли Грушевський, Винниченко, Петлюра, а через рік – і представники ЗУНР, тепер сцена. Біля сцени скупчились народні депутати. А перед сценою на весь майдан розлилось людське море під різними прапорами. Кияни, житомиряни, полтавці, сумчани, вінничани, донеччани. Але всі – українці.

Святкування починається з концерту ансамблю «Червона калина». На жаль, патріотичних пісень на кшталт «Червоної калини» ансамбль не співав, хоча свято зобов’язувало.

Після концерту – спільний молебень за Україну православних, греко-католиків, баптистів. Не було лише духовенства УПЦ Московського патріархату.

На сцену виходять по одному лідери опозиційних партій. Турчинов, Яценюк, Володимир Кличко, Тягнибок. Лунають правильні слова про необхідність об’єднатися, Олександр Турчинов навіть нагадав слова Юлії Тимошенко, «що об’єднуватися треба не тільки перед розстрілом».

Він же прочитав листа лідери партії з Качанівської колонії. «Якщо дивитись на вікно в камері, то можна побачити ґрати і голубе небо. Одні бачать ґрати, я бачу небо».

Олег Тягнибок (було заявлено, що 1919 року на Софійському майдані був його дід Лонгин Цегельський – міністр внутрішніх справ ЗУНР) висказався, що після перемоги на виборах ВО «Свобода» буде домагатися відправити уряд у відставку і імпічмента президента. «Хто казав, що ми повинні чекати 2015 року?».

Віталій Кличко був небагатослівним. «Будемо боротися до перемоги! Слава Україні!».

Про необхідність єднатися в боротьбі проти «правлячої банди» наголосив чи не найбільш модний зараз письменник Василь Шкляр.

Було заявлено, що опозиційні партії досягли домовленості про спільні дії на виборах і про одного кандидата від опозиції на кожний мажоритарний виборчий округ. Відповідний меморандум підписали після мітингу керівники опозиційних партій. Про це також було заявлено на мітингу.

Однак цього оптимізму поділяють не всі. Лідер «Громадянської платформи» екс-міністр оборони Анатолій Гриценко заявив, що він не підписав меморандум, бо Турчинов не дав йому прочитати документ. Я не думаю, що Гриценку не дали прочитати меморандум, тим більше напередодні документ з’явився в інтернеті. Просто пан Анатолій, звинувачуючи інших у вождізмі, сам не позбувся цієї розповсюдженої хвороби, розуміючи, що зі своєю малочисельною і незнайомою багатьом структурою багато не вирішиш.

Після закінчення мітингу мітінгувальники вирушили по Володимирській до парку ім. Шевченка.

По дорозі поклали квіти до пам’ятника історику і першому президенту Михайлу Грушевському.

Ввечері про День Соборності згадала і влада, влаштувавши на  Майдані святковий концерт. Як відомо, президент переніс святкування Дня Свободи саме на 22 січня (спасибі, що не заборонив). Хтось з київських знайомих пожартував, що концерт на Хрещатику був влаштований спеціально для нагадування, хто саме переміг тоді, 2004-го.

24 просмотра в июле
Я рекомендую
Пока никто не рекомендует