«Метро до Кибинець»: культурна підземка на Миргородщині на честь розстріляного поета

Поетки Любов Якимчук та Галина Танай наприкінці минулого року розпочали проект «Метро до Кибинець», який стосується села у Миргородському районі. Чим це воно таке особливе і що хочуть робити в ньому ініціатори проекту у 2016-ому? Про це Любов Якимчук розповіла на ефірі «Громадського радіо».

Розпочався цей культурний проект 31 грудня 2015 року, коли до земляків поета-футуриста Михайля Семенка у село Кибинці Миргородського району, привезли листівки з творами та інформацією про нього.

Поштарка з Кибинців з листівкою Семенка (фото Любові Якимчук)

«Більше інформації про проект — уже в новому році. Новий Рік із Семенком наближається», — сказала Любов Якимчук, яка вже не перший рік займається популяризацією творчості цього представника Розстріляного відродження. У 2012 році, коли Верховна Рада забула внести 120-річчя поета до обов’язкових для відзначення дат, вони разом з Олегом Коцаревим розробили проект «Рік Семенка», в рамках якого провели 12 заходів.

Любов розповіла про свої враження від передачі листівок з Семенком кибинчанам:

—​ Оця пані з листівкою на велосипеді — поштарка. Надворі 31 грудня, пообідня пора, до того ж мінус 15, а вона працює. Це так листівки із віршами Михайля Семенка дісталися мешканців села Кибинці, у якому народився поет, — написала Якимчук, яка разом з Галиною Танай вирушили на Миргородщину. — Дехто з кибинчан не знав, хто такий Семенко (приміром, чоловіки, що затарювалися алкоголем в магазині), але дехто радів і казав, що звичайно ж знає.

В інтерв’ю журналістці «Громадського радіо» Ірині Славінській Любов Якимчук розповіла про проект, театр на воді, який був у Кибинцях свого часу та про свої плани щодо цього куточку Полтавщини. Повну версію інтерв’ю можна послухати тут.

І.С.: Я згадаю про свіжий проект, він називається «Метро до Кибинець». І зараз я тримаю в руках брошури з двома поезіями і встигла вже їх трохи проглянути. Тут абсолютно неймовірні два тексти. В одному футуристичні візії підземок у найрізноманітніших точках України і не тільки України. Інша поезія про те, яке жахливе місто Київ, як тут погано і не зрозуміти чи ти в парк потрапив, чи у селі між чумаків.

Але повернімося до Семенка, до його постаті і до «Метро до Кибинець».

Л.Я: «Метро до Кибинець» — це проект, який пов‘язаний з цим віршем «Підземка». Це основна концепція. Семенко пише:

«І буде до метра паризького — дороги ніч од Кибенець,

і буде день і ніч куріти Ромодан, —

— і буде НАШ Берлін,

і буде НАШ Н’ю-Йорк,

підземками прогризені —

і загуде підземками

комуна — Дніпрельстан».

І.С.: Будете рити метро?

Л.Я.: …до Кибинець, так. Але це метро буде культурним. Тобто йдеться про те, щоб пожвавити культурний простір у Кибинцях, а він там є. Якщо говорити про Кибинці, то там дуже потужна і дуже давня культурна традиція і якийсь такий відголосок існує і тепер. Я маю на увазі час, коли їх називали третіми Афінами, коли головним був Дмитро Трощинський — поміщик, міністр трьох імператорів, в тому числі і Катерини ІІ. Це та людина, яка Катерині показувала Крим. Він був нею за це обдарований і став меценатом в українську культуру. 

В Кибинцях є ставок, на якому він організував театр на воді. В тому театрі грав Микола Гоголь, а Василь Гоголь там ставив п‘єси. Не так давно я в архівах знайшла спогади Марії Проскурівни, матері Михайля Семенка, яка говорить, соромлячись, що «знову цей мій чоловік, писар, напився і мені дорікає тим, що моя бабця мала дітей від Трощинського». Судячи з усього, Михайль Семенко так само є нащадком Трощинського, а Трощинський ще має якісь корені, він — родич Івана Мазепи. Тобто там фантастичний культурний дискурс, фантастична історія і тепер ми хочемо до всього цього повертатися і все це пожвавлювати.

І.С.: Давай повернімося на півкроки. У якій області знаходяться Кибенці і чому саме ця точка постала? Я так розумію, що це село, яке певною мірою пов’язане з Семенком.

Л.Я.: Так, це село, в якому народився Михайль Семенко. Потім батьки на якийсь час переїхали до Хоролу для того, щоб вчити дітей в реальному училищі. У нього була дуже прогресивна мама, яка поміж каструлями, баняками і 15 дітьми, яких вона народила, вчила французьку мову і намагалася, щоб і діти її чомусь навчились. 

Але основне місце проживання родини — це Кибинці, бо до них вони і повернулися. Це все тривало дуже довго і навіть Наталя Ужвій (українська радянська акторка театру і кіно — Р.П.) там відпочивала.

Я знайшла 96-літню бабцю там, яка мені розказувала, що пам’ятає фотографії і як їй переказували, що Наталія Ужвій у 30-х роках (і вона сама там щось пам’ятає) приїздила до Кибинець і там відпочивала на гамаку. На голові в неї був бриль і всі ходили на артистку подивитися. Це дружина Михайля Семенка, яка заїздила туди теж.

Тобто історій дуже багато, всього цікавого дуже багато і ми хочемо поступово це пожвавлювати. Починаємо з того, що будемо привозити туди цікавих людей, робити цікаві зустрічі і продовжувати, можливо, фестивалем. Зараз це все в процесі розробки, пошуку коштів на цей проект. Насправді задумів дуже багато і ми збираємося рити таке «культурне метро» до Кибинець. <…>

І.С.: Є такий тренд культурного життя, він не такий вже й давній — руху культурного життя від центру до периферії. І проект «Метро до Кибинець» — це, власне, один з таких рухів, коли «двіж» відбувається не в столиці, не в центрі міста, а в селі і провінції. Чому це важливо, чи це важливо і чи є оце «руки геть від центру» і «рухатися до провінції»?

Л.Я.: Взагалі є два тренди — рух від центру і декомунізація. Тут це поєднується, бо в Кибинцях зараз перейменовують вулиці. Це важливо, щоб всі заходи не були скупчені у Києві, як воно є тепер, — або скажімо, Київ і Львів і може трошки Харків, — а для того, щоб культурне життя відбувалося навіть у якомусь найглухішому селі, для того, щоб культурний розвиток людей в кожному селі принаймні не критично відрізнявся від рівня цього розвитку в Києві. Культура робить людей свідомими, такими, що можуть подивитися на себе збоку, і це теж важливо.

Довідка: Михайль Семенко (Михайло Васильович Семенко, 1892 — 1937 рр.) — поет доби Розстріляного відродження, основоположник і теоретик українського футуризму. Осучаснив українську лірику урбаністичною тематикою, сміливими експериментами з формою вірша, запровадив нові образи й створив слова, покликані відбити нову індустріалізовану добу. Загинув під час сталінського терору.

Роман Повзик, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»

Отзывы и комментарии

Написать отзыв
Написать комментарий

Отзыв - это мнение или оценка людей, которые хотят передать опыт или впечатления другим пользователями нашего сайта с обязательной аргументацией оставленного отзыва.
 
Ваш отзыв поможет многим принять правильное решение

. Пожалуйста, используйте форму отзывов для оценок и рецензий, для вопросов и обсуждений - используйте форму комментариев, а не отзывов

Не допускается: использование ненормативной лексики, угроз или оскорблений; непосредственное сравнение с другими конкурирующими компаниями; безосновательные заявления, оскорбляющие деятельность компании и/или ее услуги; размещение ссылок на сторонние интернет-ресурсы; реклама и самореклама.

Введите email:
Ваш e-mail не будет показываться на сайте
или Авторизуйтесь , для написания отзыва
Отзыв:
Загрузить фото:
Выбрать

Комментарии предназначены для общения, обсуждения и выяснения интересующих вопросов. Для оценок и рецензии используйте форму отзывов