У п'ятницю, 18 березня, «Онейроїд» знову в арт-пивниці «Сто доріг»! Онейроїд – альтернативна група, утворена в Полтаві 25 грудня 1992 року з ініціативи медиків Андрія Боркунова (вокал, гітара) та Анатолія Воліка (тексти, бас).
Ще до створення «Онейроїда», починаючи з середини 1991 року, Андрій «Бурлик» Боркунов періодично влаштовує спонтанні вуличні концерти в Полтаві, виконуючи під акустичну гітару репертуар «Гражданской обороны» і Лаертського. Зародком майбутньої групи стало звернення Волика до Боркунова з пропозицією покласти на музику його тексти. Незабаром після цього, Андрій включив кілька пісень Волика («Дуля», «Инне», «Суринам») в програму своїх вуличних виступів, під час одного з яких (у вересні 1992-го) його помітив Михайло Шамраєвський, на той час басист гурту «Шок Оскал», і запропонував Боркунову «сколотити банду».
25 грудня 1992 відбулася перша репетиція вдома у Шамраєвського, в ході якої виникла пісня «Вовка». Через кілька днів, Волик і Бурлік порадившись, дали новій групі назву «Онейроїд», зафіксувавши в цій назві своє обопільне захоплення психіатрією. Офіційно «Онейроїд» святкує свій день народження 25 грудня – в день перших зборів у Шамраєвського на квартирі.
Спочатку група орієнтувалась на панк-рок у стилі «Г.О.» та естетику шизофренії: альбоми «Пост-панк манипуляции» (1993 р., запис вважається втраченим), «День Рождения Гастелло» (1993 рік, запис не проводився). Матеріали цих альбомів лягли в основу концертної програми, показаної на першому полтавському панк-фестивалі «Майбутнього немає!», проведеному групою «Онейроїд» в день своєї першої річниці. На фестивалі тоді також виступали: «Арахнофобія», КГБ, КАА («Клуб анонімних алкоголіків»), «Епітафія». Ця подія стала не лише першим панк-фестивалем, але й першим клубним концертом у Полтаві. Хіти групи цього періоду: «Вовка», «Детство, прощай», «Українська мова».
Перший альбом «Онейроїд» записує під акустичні гітари і губну гармошку в грудні 1992 року в квартирі Волика і носить назву «Пост-панк манипуляции», і включає пісні «Анна Каренина», «Суринам», «Кто-то увидел солнце» (перша пісня «Онейроїда»), «Это все-таки я», «Вовка», «Инне» та інші. Запис згодом був загублений.
Склад групи в 1993 році: Андрій «Бурлік» Боркунов – вокал, гітара; Анатолій Волік – тексти, бас; Андрій Воробйов – соло-гітара; Ігор «Чоп» Яремченко – ритм-гітара; Гена «Кузя» Кузьменко – саксофон, флейта; Валерій Власенко («Арахнофобія») – ударні.
1994 — 1995 рр. – концертна програма «Автобус, идущий на Запад», виступ на фестивалі «Червона Рута» (регіональний тур), запис альбому «Китай в огне» на студії Леоніда Сорокіна на Полтавській ТРК «Лтава». Вихід першого номеру самвидав-журналу «Гораздо».
Хіти групи цього часу: «Цур та пек» (також відома як «Пух и прах»), «Точка».
1996 — 1997 рр. — на творчість групи чинять вплив ідеї язичництва, музика груп «АукцЫон», «Калинов Мост», «Вежливый отказ», «Can», внаслідок чого саунд зміщується в бік інструментальних медитацій, стає менш панківським, більш мелодійним та різноманітним. В орнамент групи органічно вплітається баян лідера групи «Патологоанатом» Олександра Бессонова. До групи також приєднується барабанщик Максим Ландар (лідер групи «Седьмое небо». Альбоми цього періоду: «Эксгумация Берлиозов» (запис на репетиційній базі групи «Зов Аранакса»), «Новое язычество», «Без десяти десять» («домашні» альбоми). Концертні програми: «Страх Смерти», «Патон» (спільно з групою «Патологоанатом»). Перше місце на фестивалі «Пісня в солдатській шинелі».
Перше місце на фестивалі «Червона Рута» (відбірковий тур у м. Кременчук), квартирник та спільний проект з групою «Апельсиновое безобразие» (Кременчук). До цього періоду належить сольний виступ Андрія Боркунова в клубі «Скіф» (м. Єкатеринбург, Росія).
Хіти цього періоду: «26 бакинских комиссаров», «Части тела», «Никто не забыт».
1998 рік – другий студійний альбом «Части Тела» (студія Андрія Буторіна), контракт на тираж альбому на компакт-касетах з лейблом Moon-records.
Співпраця та записи з бардесою Лєнкою, запис домашніх альбомів «Транстранзит», «Шапка Стереомаха». Група регулярно виступає в арт-кафе «Парсуна».
1999 рік – нова концертна програма «Гибернация». Саунд групи стає жорсткішим, холоднішим, з приходом до групи нового гітариста Олексія Самаріна музика групи «Онейроїд» набуває рифової структури.
В 1998-му році в групу приходить Олексій Самарін. Вплив Самаріна на «Онейроїд» був великим і це був вплив в бік професіоналізації групи – з приходом Олексія все більше уваги стало приділятися технічним фішкам, зіграності, акцентуації звуку.
Самарін записує з «Онейроїдом» альбом «Части Тела» (1998), де в декількох піснях виступає в ролі аранжувальника – «Обязательный минимум для обывателя», «Осень», «Частини тіла». А в наступному альбомі («Гибернация», 2001) Олексій Самарін вже є композитором практично всіх пісень і автором всіх гітарних партій, включаючи басові. Волику (і заміняючим басистам) припадає лише механічно їх перезнімати і перегравати, що не завжди виявляється просто. Загалом Самарін написав якщо не музику, то гітарні партії більш ніж до 30-ти пісень «Онейроїда», серед яких «Эну», «Снег в таблетках», «Кай и Герда», «Осень», «Царь в голове», «Лінгвістична амплітуда», «Комсорг Космоса», «Ямщик», «Музыка на экспорт» та багато інших.
Запис альбому «Гибернация» на домашній студії Олександра та Олени Бессонових («Молочай», м. Городня, Чернігівської обл.). Альбом так і не було видано. Група активно концертує. Спільні проекти та виступи з групою «Колискова Ради» (згодом — Jam Cherry), в тому числі й на фіналі фестивалю «Червона Рута» (2000) з піснями «Лінгвістична амплітуда» та «Кришечка» («Спробуй ще»).
Десь у 1999-му році як бек-вокалістка у піснях «Лінгвістічна амплітуда» і «Крышечка», які готуються групою на чергову «Червону Руту», в «Онейроїді» з'являється Оксана Дронова. Разом з Оксаною у складі бек-вокальної групи співають її одногрупниці з «Колискова Ради» – Анжела, Оля і Елла. Так у піснях «Онейроїда» з’являється фольклорний український фон, створюваний автентичною манерою співу Ксюші та її подруг. Паралельно Бурлік стає саундпродюссером групи Оксани Дронової «Колискова Ради», результатом якого стала поява «Колискової» програми «Паперовий світ», названої за однойменною піснею.