9 травня - День Примирення

Друга світова війна стала зламним етапом в історії всього людства не тільки тому, що дала поштовх для нових технологічних і економічних ідей і відносин. Вона як у дзеркалі, відобразила найтемніші і найглибші руйнівні інстинкти.

І дивлячись у це дзеркало, люди дуже швидко зрозуміли, що навіть невеличке силове протистояння може привести до жахливих наслідків, що мирне життя насправді дуже тендітна річ.

Тому свято 9-го Травня стало не розважальним заходом, а днем вшанування пам’яті всіх, хто втратив життя в цій трагічній історії, в цій жорстокій боротьбі не на життя а на смерть.

Вшануванням пам’яті не тільки тих, хто зустрічав ворога, а також і тих, хто загинув під бомбами в своїх домівках в перші часи війни, і закатованих лише за любов до своєї країни.

Українцям в цьому світі випала не легка доля.

Весь час, що існує Україна, їм приходилося захищати свою землю, свої родини і домівки від ворожих набігів.

Отже, українцям дуже добре відомо, що таке ворожа навала.

Якщо розпитати пересічних українці, котрі живуть подалі від столичних міст, вони можуть розповісти багато цікавого, такого чого немає в підручниках історії.

Адже українці завжди були мирним народом. Вони ніколи не вели завойовні компанії і грабіжницькі війни. Нікого не пригнічували, і завжди добре ставилися до інших національностей, які жили серед них.

Можливо ця їх доброзичливість и сприяла тому, що Україна завжди була оточена недругами, які не цінували українську дружбу і гостинність.

Україна має багато героїв, які віддавали свої життя и сили в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників.

Щоправда, с кожним роком їх меншає, а їх подвиги що далі забуваються.

Втім, не слід забувати і інші сторінки історії, коли українцям доводилось жити в безвиході, злиднях і стражданнях, і боронитись від ворога навіть тоді, коли це здавалося неможливим. Українська земля благодатна и родюча, і за право жити на ній українці заплатили повною мірою. Тому не варто їм заздрити, і не варто зазіхати на цю землю.

От і зараз в Україні іде війна. Можливо не така велика, як Друга Світова, але мабуть не менш жахлива.

Війна - завжди зло. Це біль і страждання як для воїнів, так і для мирних людей, і смерті і стражданню байдуже, чи є в людини зброя в руках чи ні. Але така вже випала доля, що за часів Другої Світової, багато українців опинилося по різні боки цієї війни. І ті і інші, свято вірили, що борються за краще майбутнє своєї землі і своїх родин. Вони, не одноразово, мабуть, зіштовхувалися на полях боїв, і бились відчайдушно.

Тому зараз, в ці не прості часи, ми всі повинні дуже добре зрозуміти, що означатиме для всіх нас 9 травня як День примирення.

Завжди комусь вигідно використати історичні складнощі і протиріччя, проти народу, якій змушений з ними жити. Так завжди було в політиці, в історії. І коли це вдавалося зробить з якимось народом, він просто переставав існувати, бо втрачав свою силу, через втрату своєї єдності.

Але українцям вдалося вижити, попри те, що Україну неодноразово розривали на шматки, як і зараз намагаються це зробить, як це було в Одесі в 2014 році.

Стара ворожнеча дуже темна і небезпечна річ, коли вона захована в глибині людських душ. Отже було б краще, якби ми шанували загиблих у Другій Світовій Війні, не тільки покладанням квітів до їх пам’ятників, а і розумінням того, що вони віддали свої життя для того, щоб наша країна не зникла, щоб вона існувала тисячу років, і щоб ми боролися з тими, хто не бажає бачити нашу країну на мапі.